Після Мюнхена 2026 стало зрозуміло, що Європі більше не потрібен ще один «пробуджувальний дзвінок»
606390 
Мюнхенська конференція з безпеки 2026 року, яка щойно завершилася, у багатьох аспектах стала переломним моментом. Більше немає жодних сумнівів, що Європа рухається шляхом повної автономії у сфері оборони.
Ще недавно скептичні голоси в Європі ставили під сумнів потребу будувати європейську оборону поряд із НАТО. Мюнхен показав, що сьогодні європейські лідери вже не запитують, чи потрібно створювати власну оборонну парасольку, а як зробити це якнайефективніше.
Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, нагадала нам, що взаємна оборона — це не політична декларація, а спільне зобов’язання: один за всіх і всі за одного. Президент Франції Емманюель Макрон був чітким: Європа мусить стати геополітичною силою. Не колись, не в майбутньому — а зараз. Обидва говорили про центральну роль України в обороні Європи майбутнього.
Президент Зеленський застерігав від «фальшивого миру» — угоди, яка не завершить війну, а лише призупинить її та дасть Росії час підготуватися до нової атаки. Він нагадав світу, що безпека та мир Європи сьогодні захищаються в Україні.
Президент Зеленський також згадав Мюнхенську «угоду» 1938 року.
Я народилася в колишній Чехословаччині. Слідкуючи за Мюнхеном 2026, я неминуче відчувала сильне відчуття дежавю через історичні паралелі. У тому самому місті в 1938 році європейські держави намагалися зберегти світовий мир, пропонуючи агресору частини Чехословаччини — суверенної держави. Вони годували жадібність агресора шматками країни, голос якої не враховувався. Для моєї частини Європи Мюнхен — це не просто історичний епізод. Це попередження проти повторення помилок минулого.
Урок Мюнхена 1938 року простий: мир не зберігається поступками агресору — він зберігається протистоянням йому.
Після Мюнхена 2026 стало зрозуміло, що Європі більше не потрібен ще один «пробуджувальний дзвінок». Партнерство зі Сполученими Штатами залишається наріжним каменем глобальної безпеки. Але захист Європи в кінцевому підсумку залежить насамперед від нас самих. Чим сильнішими будемо ми, тим сильнішим буде будь-який союз, у якому ми беремо участь.