Тінь шаріату над вільним народом Ірану
4666 Іран сімдесятих років був саме таким, як на фото. Жодної тобі чадри, бурки, паранджі. Уявіть, якби зараз у Україні всіх жінок змусили носити хустки.
До Ісламської революції в 1979 році ця країна прямувала в європейський розвиток, там була конкурентна економіка, населення жило в достатку, орієнтувалося на Європу. Щоправда, керівництво країни часто поводилося з населенням погано, і тому люди думали, що революція приведе кращу владу, яка виявилася в рази гіршою.
Іранці (перси) – не араби, категорично. В них більше відмінностей з арабами, ніж у нас навіть з росіянами. Так, з арабами у них спільне лише сусідство, візуальна схожість, арабська в'язка і релігія. При чому, в Ірані шиїти, а не суніти.
Вони люблять порівнювати свою мову з французькою, чисто за звучанням. І вона в дечому на слух звучить подібно, але перська – мені миліша. Вони кажуть мерсі, «дякую». За мовою це можна порівняти з подібністю угорської і української, а не української і російської. Бо перська – індоєвропейська мовна сім’я, а арабська – семітська. Мама – мадар, тато – педар, брат – барадар, донька – дохтар, ім’я – наме (англ. нейм), або есме – тут спільність з данньоруським єсмь, «є, єсть» – аст, новий – ноу, назви цифр схожі, і так далі.
За релігією – колись давно у них був свій зороастризм, чи не перша монотеїстична релігія. Історія в іранців на кілька тисяч років давніша від арабських бедуїнів. Персія, Сасаніди, Мідія, Елан, Авеста – це було ще за 1-2 тисячі років до мусульманського світу. Це перси билися з греками на території Європи, це перси ганялися за скіфами в степах Причорномор’я.
Вони за ментальністю, культурою, історією – вільне суспільство. Ба навіть, якщо глянути в історію, то трошечки розпустне (поширена в Середньвіччі гомоеротична поезія, офіційні гомосексуальні гареми). А видатна поезія Сааді, Румі, Гянджеві, Фірдоусі, Рудакі, зрештою Омара Хаяма – скільки там вина, скільки мудрості, зваб, любові! Це суспільство класне.
Я проти абсурдної поліції моралі, проти законів шаріату, які не підходять для сучасного світу. Шаріат може діяти у релігійних колах, але державна влада і законодавство мають бути світськими.