Чому Вірменія тікає від Росії
5009 Завтра (7 червня 2026 року, - ред.) у Вірменії парламентські вибори, і це фактично жорсткий геополітичний двобій між проросійськими та проєвропейськими силами. Подібне ми бачили минулого року на виборах у Молдові, і там Майї Санду вдалося переконати молдован обрати своїм напрямком Європу.
Якщо коротко змалювати політичну кухню Вірменії за останні десять років, то ім’я їй – Нікол Пашинян. Лідер революції та громадських протестів 2018 року, який ось уже 8 років займає посаду прем’єра цієї країни. За цей час він дрейфував від політика зі стриманим ставленням до росії до політика, який будує передвиборчу програму своєї партії «Громадянський договір» на антиросійській риториці, з підтримкою ключових лідерів Європейського Союзу та персональною і публічною підтримкою Дональда Трампа.
Причиною цього дрейфу стали події в Нагірному Карабасі, де попри членство у військовому блоці ОДКБ Вірменія не отримала підтримки від росіян, програла цю війну, втратила території та отримала декілька сотень тисяч біженців. Ну і, звичайно, важку моральну травму, адже для вірмен Нагірний Карабах завжди був територією, де зародилася сама вірменська нація.
Буквально за останні декілька місяців у Єревані пройшло два європейські форуми за участі лідерів ключових держав, в тому числі й Володимира Зеленського, що кремль сприйняв як виклик своїй політиці. Також до Вірменії прилітав Марко Рубіо з чітким меседжем підтримки команди Пашиняна, а буквально тиждень тому його ж публічно підтримав Дональд Трамп.
Соціологія дає партії Пашиняна від 28% до 65% підтримки. Така розбіжність викликана тим, що дуже велика частина населення ще не визначилася або ж просто не прийде на виборчі дільниці, і це вигідно для чинної влади.
Натомість опозиціонери йдуть на вибори чотирма колонами.
Перша – це «Альянс Сильна Вірменія», який спонсорує російський олігарх вірменського походження Самвел Карапетян. Наразі він перебуває під домашнім арештом, адже активно включився у боротьбу з Пашиняном за вплив на Вірменську апостольську церкву під диктовку росіян. Рейтинг партії – близько 14%.
Наступним іде проросійський «Блок Вірменія» на чолі з колишнім президентом цієї країни (1998-2008 рр.) Робертом Кочаряном. Там зібрані всі колишні проросійські еліти держави. Рейтинг – близько 12%.
Ще дві умовно проросійські партії – це «Процвітаюча Вірменія» на чолі з місцевим олігархом Гагіком Царукяном. Рейтинг - близько 8% голосів. Та партія «Крила Єдності» на чолі з колишнім омбудсменом Вірменії Арманом Татояном. Рейтинг – близько 6% голосів.
Все буде залежати від явки, адже згідно з місцевим законом, всі голоси тих, хто не прийшов, отримають партії, що подолають бар’єр, але найбільше – переможець виборів, а це команда Нікола Пашиняна.
У будь-якому випадку ми маємо шанс спостерігати за тим, як ще одна країна колишнього СРСР пориває з російським впливом та рухається в напрямку Європейського Союзу та колективного Заходу. Хоча з великою ймовірністю навіть після перемоги «Громадянського договору» Пашиняна росія буде створювати умови для його фізичного усунення, маючи велику кількість прихильників, розгалужену агентуру, свою військову базу та вплив на впливову у суспільстві Вірменську апостольську церкву.