«Молоко матері не робить українцем»: розмови з таксистами Гданська під час URC2026

Можливо, не менш промовистими, ніж сама #URC2026, були розмови з українськими таксистами у Гданську. За цей тиждень я поспілкувалась з добрим десятком з них.
80% українців з іменами профілю “Mykhailo”, “Petro”, “Serhii” розмовляли зі мною російською, коли я з ними спілкувалась українською/англійською. Як ви розумієте, це не був «розкішний максимум» спілкування на тему, скажімо, розподілу вдади за Монтескʼє. Це був «базовий мінімум» слів, типу: «добрий день», «висадити вас тут чи там», «гарного дня», «до побачення». Навіть це Mykhailo і ко не могли сказати не російською.єдиний україномовний водій мав шеврон ЗСУ в машині. Я запитала, чи він служив, він скромно відповів: «Було діло». Подякувала за службу.говірка українка водійка таксі розповіла, що вони виїхали з Запоріжжя з 4 дітьми у 2022. Вона хоче додому, а діти — ні. Діти думають, що вони поляки і соромляться, коли мама забирає їх зі школи і при їхніх однокласниках розмовляє із «сильним українським акцентом». Вона дивується, чому діти думають, що вони — поляки. «Я ж кажу їм: ви — українці», — жваво жестикулює вона. В кінці каже, що її чоловік загинув на війні.На URC було дуже багато розмов про українську ідентичність, зокрема, в українців закордоном.
Після чисельних панелей з авдиторією у 300+ людей та 50-, закулісних розмов та нетворкінгів за кавою, а також з огляду на комунікацію з таксистами, зрештою, мені думається, що плекання української ідентичності — це велика щоденна робота і шлях для тих, хто в Україні і закордоном.Немає ніякої українськості, всотаної «з молоком матері».
Молоко не навчить розмовляти, писати та читати українською, не розповість історію України, не долучить до традицій та українського культурного/інформаційного простору.
Тут саме час подивись у бік того, як це робили наші мігранти першої половини XX століття.До прикладу, Богдан Гаврилишин та тисячі інших сімей, яким вдалося не просто зберегти свою українську ідентичність, а й передати її дітям та онукам.
Мене надихнула історія про те, як Дору Хомʼяк у США батьки щовихідних возили в українську недільну школу і на ПЛАСТ 45 хвилин в один бік. Це велика робота та інвестиція дорогоцінного часу.
Просто казати дітям «ви — українці», якщо це не підкріплюється практичними кроками, формує тих, хто вважатиме себе поляками/німцями/шведами і т.ін.
Зовсім інша справа — чи батьки самі зацікавлені цю ідентичність плекати, але це питання точно на не один пост і не одне обговорення.
Читайте також:
- Закордон
Форум громадянського суспільства в Гданську: чому без громадськості відбудова України неможлива
- Закордон
Втілюючи Європу: як українська держслужба реформується, вчиться і що може привнести для світу
- Миколаїв
40 трамваїв, дитсадок і школа: результати поїздки Миколаєва на URC
- Рівне
Рівне підписало протокол про співпрацю з італійським містом Пескара на конференції URC2026
- Тячів
Від рекреації для ветеранів до нових очисних споруд: Тячівська громада презентувала свої проєкти на URC-2026 у Гданську
