«Free Ukraine» більше немає: чому в Приштині зняли український банер
6957 
20-метровий банер із написом «Free Ukraine» понад чотири роки висів на фасаді Гранд отель у Приштині. Він з'явився невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення на знаковому для косоварів місці – будівлі, зведеній наприкінці 70-х, яка пережила війну 1998–99 років, побувала під контролем сербських сил, Армії визволення Косова (UÇK) та KFOR, а потім стала свідком перетворення Приштини з ординарного югославського міста на столицю незалежної країни.
І от минулої неділі, 9 серпня 2026 року, цей банер демонтували.
Сталося це на другий день після того, як Володимир Зеленський відвідав Бєлград. То був перший офіційний візит президента України до Сербії, найближчого союзника Росії на Балканах. Він та його команда зустрілися з президентом Александром Вучичем і прем’єр-міністром Джуро Мацутом, обговорили розширення економічних зв’язків між країнами, відносини з Євросоюзом та інші стратегічно важливі речі. Вірогідно, йшлося також і про домовленість про поставку зброї, що є ключовим моментом в умовах екзистенційної для України війни.
Наприкінці візиту відбулася підсумкова пресконференція. Відповідаючи на запитання сербської журналістки, Зеленський чітко дав зрозуміти, що Україна не змінить своєї позиції щодо визнання незалежності Косова та продовжить підтримувати територіальну цілісність Сербії:
«Ми поважаємо міжнародне право, тому наша позиція щодо того, що ви сказали – одностороннього проголошення незалежності Косова – залишається незмінною. Ми завжди це підкреслювали, і політика України не змінилася. Так само ми вдячні партнерам за повагу до територіальної цілісності і суверенітету України, включно, безумовно, з приналежністю Криму Україні. Ця позиція Сербії також незмінна, зокрема в Генеральній Асамблеї ООН».
Дехто вважає, що не слід було президенту України так категорично висловлюватися на адресу країни, яку визнали 120 країн світу, і яка словами та справами доводить свою солідарність з Україною. Особливо образливим для Приштини стало, очевидно, оте «в односторонньому порядку», яке прозвучало в запитанні журналістки, і яке Зеленський, напевно, на автоматі повторив. І це, на думку багатьох, було помилкою з його боку. Але слово, як-то кажуть, не горобець. І саме ці слова Володимира Зеленського викликали подальшу ескалацію в косовсько-українських відносинах.
Мер Приштини Перпарим Рама (до речі, політик далеко не антиукраїнський) опублікував у соціальних мережах кадри демонтажу і пояснив:
«Наше співчуття і солідарність завжди будуть із народами, які стикаються з війною, насильством і переслідуванням. Але жодна справа і жодна політика не можуть будуватися через приниження державності Косова… Повага має бути взаємною».
Слово «взаємною» стало ключовим у реакції Приштини.
Символ солідарності з Україною
Держава Косово з'явилася на мапі світу 17 лютого 2008 року, через дев’ять років після закінчення кровопролитної війни. У 2010 році Міжнародний суд у Гаазі постановив, що проголошення незалежності Косова не суперечить міжнародному праву. Країну підтримала низка міжнародних місій та організацій, серед яких НАТО, ООН (UNMIK), ОБСЄ, а також визнали США та більшість європейських країн. України серед них не було, так само як і Росії, а також Греції, Іспанії, Словаччини та інших. Немає дипломатичних стосунків між Києвом та Приштиною і досі.
Особливо чутливим моментом є те, що Кремль використовує Косово як привід для виправдання анексії Криму та окупації Донбасу.
Та попри всі «але» уряд маленької країни, яка навіть власної армії не має, засудив російську агресію та оголосив про безумовну підтримку України буквально в перші години після початку повномасштабної війни.
Косово не є багатою державою, та надає Україні політичну, гуманітарну і військову підтримку. Косовари навчають українців розмінуванню, приймають біженців, діляться досвідом з реабілітації людей, що зазнали сексуального насильства і тортур під час війни. І велетенський банер на фасаді Гранд отелю став символом цієї солідарності.
Чи не щодня ми з колегами проходили повз і гордо дивилися вгору, де на тлі жовто-блакитного прапора майоріли такі важливі для нас слова. В них була надія, що світ не залишить Україну сам-на-сам. Гості Приштини, що приїздили до Косова з різних країн, фотографувались на його тлі. Біля цього банера українська громада проводила акції проти російської агресії. Чимало світлин, які ілюстрували наші журналістські матеріали про Косово, мали зображення банеру «Free Ukraine».
З часом його перемістили з лівого боку стіни на правий, поставивши на чільне місце заклик повернути додому героїв-визволителів Косова (колишніх командирів UÇK, яких утримують під вартою в Гаазі та судять у Спеціальному трибуналі щодо злочинів, скоєних під час і після війни). Це гасло використовували косовські політичні сили під час минулої виборчої кампанії, зокрема Демократична партія Косова (PDK), яка історично найбільше асоціюється з колишніми командирами UÇK.
«Ми підтримували вас, навіть коли ви не визнавали нас»
Слова Зеленського та реакція Приштини миттєво стали топ-новиною. Її бурхливо обговорюють на інтернет-порталах, радіо й телебаченні, в транспорті, на базарі і в кав'ярнях. Десятки телефонних дзвінків, повідомлень у месенджері та усних звернень, які я отримала в ці дні, зводяться до одного:
«Ваш президент не лише сів за стіл переговорів із Вучичем, який є ворогом Косова і не визнає його незалежність, а й повторив наратив про Косово як частину Сербії».
До дискусій долучилися як українці, що живуть та працюють у Косові, так і міжнародні українські спільноти. Одні обурюються словами Зеленського, інші – рішенням Приштини. Не лишились осторонь і сербські та російські медіа, які радісно кинулися смакувати подробиці інциденту та його ймовірні підтексти. Цікаво, що Зеленському дісталося й від кремлівських пропагандистів через сам факт появи в Сербії, яку Москва традиційно вважає своєю сферою впливу.
У соціальних мережах здійнялась лавина гніву й обурення тисяч албанців – не лише тих, хто живе в Косові, а й в Албанії, Швейцарії, Німеччині та інших країнах. Не вщухає вона й донині.
«Косово було поруч, коли Україні це було потрібно. І сьогодні, в Бєлграді, Зеленський повторює позицію України про те, що вона не визнає незалежність Косова. Зеленський, чи подумав ти хоч трохи про те, як це звучить для косоварів?», – пишуть албаномовні пабліки. Деякі договорились навіть до того, що порівнюють Зеленського з путіним – мовляв, обоє не визнають Косово.
Причину таких настроїв неважко зрозуміти. Косовські албанці, які самі пережили і добре пам'ятають минулу війну, ототожнюють себе з нами, українцями. Цим вони відрізняються від громадян інших країн, які бачать війну в Україні лише по телевізору, жуючи попкорн. Російська агресія в Україні ретравматизувала власний досвід косоварів 90-х, коли тисячі їхніх співвітчизників загинули в боях із сербсько-югославськими військами, понад 20 000 зазнали сексуального насильства, сотні пропали безвісти.
Тому слова Зеленського, який стояв поруч із Вучичем і повторював образливий для Косова меседж, косовари сприйняли як заперечення власної державності, як особисту образу.
Українська тема стає зброєю
Додає оливи у вогонь і те, що візит Зеленського до Сербії відбувся на тлі глибокої внутрішньої кризи в Косові. Загострення суспільної напруги збіглося з черговою невдалою спробою перезавантажити уряд після третіх (!) парламентських виборів за останні півтора року.
Пристрасті між політичними партіями розпалилися настільки, що депутатка від ААК Тіме Кадріяй закидала яйцями прем’єра Альбіна Курті прямо під час парламентського засідання.
За відсутності згоди між коаліціями цілком імовірно, що Косову доведеться проводити вибори вчетверте. І деякі політики вже сьогодні зрозуміли: «українська» тема, що раніше належала до сфери зовнішньої політики, може стати зручним інструментом внутрішньої боротьби. Очевидно, закликами припинити підтримку України вони хочуть показати електорату свій намір жорстко захищати інтереси Косова.
На рівні центральної влади реакція на заяву Володимира Зеленського була більш стриманою. Виконувач обов’язків міністра закордонних справ Гляук Конюфца (до слова, політичний конкурент Перпарима Рами) заявив, що Косово «з жалем» сприйняло його слова в Бєлграді. Він наголосив, що Приштина категорично відкидає будь-яке представлення Косова крізь призму територіальної цілісності Сербії, а визнання Косова Україною зміцнило б принципи свободи, демократії та міжнародного права, які сама Україна захищає у війні з Росією.
У той же час американський дипломатичний експерт, політолог і фахівець із конфліктів Едвард П. Джозеф дотримується іншої точки зору, яка варта уваги. Понад 12 років він провів на Балканах, працюючи під час і після воєн у Боснії, Хорватії, Косові та Македонії. Він не є політиком, але має значний вплив як експерт та коментатор. Так-от, він зазначив в інтерв'ю сербському виданню N1: «Візит Зеленського надсилає потужний сигнал по всій Сербії та регіону, зокрема Болгарії, що... Україна виграє війну, а Росія програє». Прихильники Росії на Балканах чіпляються за думку, що Москва може виграти війну, продовжує він. Їхній моральний дух, як і дух Кремля, щойно постраждав. Лідери Косова роблять велику помилку своїми надмірно емоційними, негативними реакціями. Едвард П. Джозеф закликав Альбіна Курті підтвердити абсолютну підтримку України з боку Косова... та вивчити всі можливості для розширення... зв'язків з Києвом». Втім, відповіді поки що не було.
Натомість лунають інші заклики. Зокрема, австрійський експерт Гюнтер Фелінгер підбурює до призупинення всього фінансування України з боку Європейського Союзу, доки Київ не визнає Республіку Косово.
«Ігри з прапорами – це для футбольних матчів»
У Косові ж тривають дискусії щодо того, чи потрібно далі підтримувати Україну.
«Ми не знаємо, чому Зеленський був у Сербії. Ми не знаємо, чи може Сербія бути переговорником з Росією. У будь-якому разі, Косово зробило свій внесок в Україну, і це слід підкреслити, щоб про це не забули. Ігри з прапорами – це для футбольних матчів. Це не дипломатія!», – зазначає професорка університету Приштини Майлінда Брегасі, яка спеціалізується на комунікації та дискурсі в косовсько-сербському конфлікті.
Експертка з питань гендерної рівності, миру та безпеки, членкиня правління Kosovo Women's Network Марія Берішай-Сулеймані підкреслює:
«Бути з Україною означає бути на правильному боці історії. Перформативний патріотизм використовується в політичних цілях, у вже напруженій внутрішньополітичній ситуації. Немає більшого патріотизму, ніж вести країну вперед і допомагати їй вийти з кризи, в якій вона перебуває. Ці символічні, марнославні вистави не личать серйозній державі, якою ми прагнемо бути».
Незмінною залишається позиція щодо підтримки України і з боку Косовської асоціації журналістів та Європейського центру свободи слова і медіа ECPMF, які спільно з урядами Німеччини та Косова є організаторами проекту для українських журналістів «Резиденція в Косові». Зокрема, виконавча директорка AGK Гетоарбе Муллічі зазначає:
«Косово підтримувало Україну не тому, що очікувало чогось натомість, а тому, що ми знаємо, що означає війна. Ми знаємо, що означає покинути дім, стати біженцем і очікувати солідарності від людей, які тобі нічого не винні».
До речі, косовари дуже прихильно згадують і цитують, особливо в ці дні, депутата України Олексія Гончаренка. Він один із небагатьох українських політиків, хто приїздив до Приштини. Кілька років тому він подав до українського парламенту резолюцію про визнання незалежності Косова. Гончаренко вважає заяву Зеленського дипломатичною помилкою і обіцяє продовжувати боротися за визнання Косова Україною.
Цитують косовські медіа і слова ветерана російсько-української війни Юрія Гудименка про те, що «можливо, щось важливе залишилось за кадром. Але в будь-якому разі без цього можна було обійтись, не даючи ляпаса маленькій, але дружній країні, яка допомагала нам чим могла. Я сподіваюсь, що мої друзі з Косова зрозуміють, що слова президента – це не завжди думка всієї країни».
Разом з тим сербський політолог і журналіст Борис Варга вважає візит Володимира Зеленського до Белграда однією з найважливіших подій року в політичному житті Сербії (а від себе додам: і для Західних Балкан). В інтерв’ю для НСТУ Суспільне ТВ він сказав:
«Існують дуже різні погляди на зустріч Зеленського та Вучича, поляризовані погляди, і сторони знайшли багато аргументів для критики. Геополітичні переваги цієї зустрічі безсумнівні».
І з цим не посперечаєшся.