Фрідріх 2.0

В одного з найвизначніших німецьких правителів, пруського короля Фрідріха II, маркграфа Бранденбурзького та курфюрста Священної Римської імперії, мовлячи сучасною мовою, було багате резюме.

Воював з Австрією за Сілезію і здобув її у результаті Семирічної війни, об'єднав усю історичну Пруссію, захистив Баварію, підтримав Просвітництво, був патроном наук та мистецтв, проголосив свободу віросповідання і допустив до держуправління простолюдинів. Врешті – призвичаїв німців до картоплі та збудував палац Сан-Сусі у Потсдамі.

Та найголовніше – Фрідріх II провів реформи, що укріпили пруську армію, промисловість та освіту.

6 травня 2025 року з другої спроби Бундестаг обрав Фрідріха Мерца новим канцлером ФРН. За нього таки проголосували 325 депутатів, які повернули його в гру після ганебної початкової невдачі, що на кілька годин занурила Берлін у політичний хаос. Це вперше, коли кандидата на канцлерство прокотили у Бундестазі після підписання коаліційної угоди.

Остаточний успіх Мерца стався після інтенсивного внутрішньопартійного тиску та термінових закритих зустрічей. І це доказ крихкості коаліції, яку очолив 69-річний Мерц. Спілку консерваторів ХДС-ХСС та лівоцентристів СДПН називають традиційно Великою коаліцією, але цього разу вона матиме одну з мінімальних більшостей з часів Другої світової війни - 52% місць.

А Мерцу конче треба стати Фрідріхом 2.0, щоб роки його канцлерства колись назвали вирішальними.

Новому лідеру треба бути таким же жорстким у реформах та боротьбі з внутрішніми ворогами, чистити країну від смороду російської агентури, повертати країні славу двигуна європейської економіки, і загалом – повертатися на чолі Європи – з Україною і супроти РФ.

Але після атак трампістів та початкового фіаско у парламенті він розпочне канцлерську посаду як поранена та ослаблена фігура.

У період між перемогою на виборах у лютому та голосуванням 6 травня рейтинги схвалення Мерца різко впали, оскільки «Альтернатива для Німеччини» (АдН) — яка стала найбільшою опозиційною партією в парламенті — нещадно атакувала його. Чого Мерц, можливо, не передбачав, так це те, що АдН отримає допомогу від адміністрації Трампа.

Держсекретар Марко Рубіо та віце-президент Джей Ді Венс агресивно заступилися за крайніх правих популістів після того, як федеральне агентство внутрішньої розвідки Німеччини класифікувало АдН як «перевірену» екстремістську організацію — позначення, яке дозволяє навіть заборонити цю антимігрантську, проросійську та євроскептичну партію.

Песимізм – це національний вид спорту Німеччини, але поки що новий канцлер сповнений рішучості довести своїм співвітчизникам, що вони помиляються.

Мерц встиг добре попрацювати ще до підсумку перемовин про коаліцію з соціал-демократами, офіційного вручення посвідчення та складання присяги.

Його міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль рішучий кандидат щодо України та, здається, є популярним вибором у всьому світі.

Міністерство оборони залишається за Борисом Пісторіусом, який у роки канцлера Олафа Шольца був одним з небагатьох, хто розумів потребу Німеччини у належних збройних силах.

Мерц перевернув свій власний і національний світогляд з ніг на голову. Хоча спочатку він виступав за жорстку економію, зараз Мерц рішуче налаштований витратити гроші, щоб запустити економіку. Щобільше, ця опція вже є у канцлера. Він встиг провести необхідні зміни до Основного закону Німеччини ще зі старим складом Бундестагу, де для цього були необхідні дві третини голосів. І уряд тепер може позичати більше, щоб витратити 500 млрд євро на економіку, армію та «зелені» проєкти

І хоча Фрідріх 2.0 очолює номінально консервативну партію, після демаршу трампістів, який у часі припав на вибори у ФРН, Мерц нині зосереджений на збереженні ліберальної демократії від авторитаристів.

Він обрав у союзники не правих з «Альтернативи», які вперше стали другою партією в Бундестазі, а лівоцентристів з СДПН, які вперше набрали так мало голосів. Щобільше, він відмовився віддавати АдН навіть посади голів парламентських комітетів з огляду на те, що розвідка класифікувала партію як екстремістську.

Новий канцлер запланував одразу ж відвідати Варшаву та Париж, щоб спробувати відродити так званий Веймарський трикутник Польщі, Німеччини та Франції — неформальний альянс, який він вважає ключовим для проведення більш наполегливої ​​європейської оборонної політики.

Усе за Фрідріхом II, якого німці досі вважають національним героєм, мудрим і ефективним правителем.

Читайте також:  Фрідріха Мерца з другої спроби обрали новим канцлером Німеччини