Дні українського театру в Ольштині

4 липня 2025, 15:55

2207

Український театр став відомим у Польщі, передусім, завдяки Загальнопольським дням українського театру в Ольштині. За ініціативи голови Ольштинського відділу об’єднання українців у Польщі Степана Мігуса, починаючи з 1995 року, кожні два роки, проводять Дні українського театру.

29 червня 2025 року в на сцені Ольштинського драматичного театру імені Стефана Ярача представили вистави «Квітка» та «Наталка і Анничка» в спільному виконанні театрів з Полтави й Коломиї.

«Квітка»

Мультимедійна музична драма «Квітка» – це історія про українку, чий голос зцілював емігрантів, які вимушено покинути рідний край і тужили за Україною.

Квітка Цісик (Квітослава Цісик, Квітка, Кейсі) – донька емігрантів зі Львова, народилася і все життя прожила в США. Вона була популярною виконавицею рекламних джинглів, блюзовою та оперною співачкою, виконавицею українських народних і популярних пісень. Пісня «You Light Up My Life», яку вона виконала для однойменного фільму, отримала 1978 року «Оскар» і «Золотий глобус» у категорії «Найкраща пісня до фільму». Американська співачка записала два україномовні альбоми – «Квітка» (1980) і «Два кольори» (1989). Вона першою записала українські пісні під професійне аранжування, щоб мелодії її Батьківщини почув увесь світ.

Тема вимушеної еміграції є однією з найболючіших для української громади Вармії й Мазур. У регіоні проживає найбільша в Польщі українська діаспора. Це нащадки українців, яких примусово виселили з етнічних земель у рамках операції «Вісла». У таємній директиві від 10 листопада 1947 року зазначено, що головною метою переселення українців була асиміляція в новому польському середовищі, тому переселенців заборонили називати «українцями». Ці люди, як і нинішні вимушені переселенці й воєнні біженці в Польщі, були жертвами агресивної політики кремля, майже в кожній сім’ї хтось загинув. Але опинившись далеко від дому вони так само прагнули творити свій український світ. Відкривали школи й церкви, щоб навчити дітей розмовляти, співати й молитися рідною мовою. Минуло майже 80 років від дати депортації, та зерна любові до України, які сіяли в серцях своїх дітей і внуків, проростають досі.

«Батьки Квітки Цісик виїхали зі Львова у 1944 році, тікаючи від радянської влади, щоб зберегти своє життя. Через 80 років я з дитиною теж утікала з Харкова від російської армії, щоб вижити. Для мене ця вистава — символ надії. Якщо вони змогли зберегти нашу національну ідентичність за кордоном, то й ми зможемо», – сказала біженка з Харкова, мама військовослужбовця Юлія Литвинова.

«Дві вистави – одна Україна» або «Наталка і Анничка»

Полтавський академічний обласний український музично – драматичний театр імені Миколи Гоголя є театральним побратимом Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича. Спільний проєкт «Дві вистави – одна Україна» став окрасою Ювілейних урочистостей із нагоди 175-річчя найстаршого українського театру Галичини, що відбулися 17 грудня 2023 року на Коломийській сцені. Ідея такого проєкту, це уособлення віковічного прагнення українського народу до об’єднання й утвердження національної ідентичності.

«Саме такими переконаннями керувався отець Іван Озаркевич, який для започаткування українського театру в Галичині взяв п’єсу Івана Котляревського, інтерпретував її до галицького-покутського діалекту, побуту, традицій», – сказав організатор заходу Степан Мігус.

«Наталка Полтавка» Івана Котляревського є в репертуарі багатьох театрів України. Перша її сценічна постановка відбулася в Полтаві 22 липня 1819 року. І саме ця вистава була першою, яку представили львівські актори Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької 30 років тому на театральній сцені в Ольштині.

«Дуже жаль, що вперше немає з нами віцемаршалка воєводського сеймику Мирона Сича, який помер у квітні 2024 року. Завдяки його підтримці співпраця з українськими театрами відбувалася й під час інших культурних подій, які організовували представники української діаспори в Польщі. Прикро, що немає представників влади, яких ми запросили на цей ювілейний захід. Дякуємо директору й працівникам Ольштинського театру за те, що маємо можливість насолоджуватися нашим рідним театром», – сказав Степан Мігус.

Читайте також: У Рівному естонські театрали розпочали підготовку документального проєкту про українських ветеранів