Інколи це схоже на кіно
-
-
>
-
>
-
>
1179
Із затемненої блекаутами України події близького та далекого закордоння виглядають трошки нереально.
Пограбування Лувру нагадує скоріше якийсь з фільмів про Денні Оушена та його друзів – настільки все легко і просто. Абсурдність як присутності російських дронів над країнами НАТО, так і відсутності будь-якої виразної реакції на цей факт змушує згадувати перші сезони серіалу «Цілком таємно». А хамська манера, в якій представники Білого дому останнім часом відповідають журналістам HuffPost – це вже рівень фільмів на кшталт «Американський пиріг» або навіть рангом нижче. Все це виглядає не дуже реально та так само не дуже суттєво.
Звісно, завжди існує спокуса зануритися з головою в ескапізм, щоб не бачити усього, що нас оточує, але це не вихід. Короткі втечі від реальності можливі і навіть корисні, втім для тих, хто живе в Україні, – це неможливо.
Наша реальність кожен день різна, але й дуже схожа: це вранішні цифри жертв, за якими стоять реальні люди; це фотографії зруйнованих будинків; це збори, збори, збори. Все це дуже не схоже на кіно, хоча можна не сумніватися – прийде час і Голлівуд зніме фільм про нашу війну, можливо, навіть не один. Сумніваюсь, що українці оцінять таке кіно…
Навіть політичний броманс між недодиктатором Трампом та військовим злочинцем Путіним нагадують мексиканський серіал штибу «Ніхто, крім тебе»: дешева акторська гра, награна історія «кохання», десь там на фоні гинуть люди. Ось тільки ми не в серіалі про Антоніо Ломбардо та його суперництво зі зведеним братом Максом за кохання наївної Ракель. Хоча рівень абсурдності багатьох подій інколи змушує у цьому сумніватися.
До речі, згадав, що самозакоханий мільйонер Антоніо Ломбардо в кінці таки вбиває злочинця та маніпулятора Макса. Нашому таймлайну не завадив би такий сценарій.
Читайте також: Чи сниться Каддафі президентам та диктаторам?
