«Божевільний світ, створений Трампом» змушує Норвегію переглянути свої відносини з ЄС
243 Глобальне протистояння між США та Китаєм, а також політика американського президента Дональда Трампа змушують Норвегію замислитися над зміною свого позаблокового статусу щодо Європейського Союзу.
Країна, яка двічі на референдумах казала «ні» Брюсселю заради захисту власного рибальства, тепер опинилася у вразливому становищі через тарифні війни та нові безпекові виклики. Про міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде заявив в інтерв’ю виданню Financial Times.
За словами норвезького міністра, стабільний і благополучний світ, який існував під час референдумів 1972 та 1994 років, перетворився на «божевільний». У цих нових реаліях Євросоюз змушений активно застосовувати інструменти торговельної політики та митного союзу, до яких Осло свого часу вирішило не приєднуватися. Як наслідок, Норвегія є частиною єдиного європейського ринку, але позбавлена права голосу на торговельних переговорах із Вашингтоном, які від імені Європи веде Брюссель.
Ситуацію загострюють і геополітичні апетити Дональда Трампа. Його прагнення встановити контроль над данською Гренландією викликало занепокоєння в Осло щодо надійності американських оборонних гарантій. На цьому тлі Норвегія також змушена зважати на загрози навколо арктичного архіпелагу Шпіцберген, на який зазіхає Росія. Крім того, на настрої норвежців може вплинути Ісландія, яка вже в серпні проведе референдум про відновлення переговорів щодо вступу до ЄС на особливих умовах для рибної галузі. Очільник МЗС Норвегії визнав, що сам проголосував би за членство в ЄС, проте наразі суспільство все ще не готове до нового референдуму, тож країні потрібно принаймні чесно визнати недоліки своєї поточної відірваності від Брюсселя.
До слова, Норвегія залишається однією з небагатьох західноєвропейських країн, яка не входить до складу ЄС, але інтегрована в його економіку через Європейську економічну зону (ЄЕЗ). Головними причинами відмови від євроінтеграції традиційно були прагнення зберегти повний контроль над своїми колосальними нафтогазовими ресурсами, а також захистити від жорстких квот Брюсселя сільське господарство та рибну промисловість, яка є другим за обсягами експортним сектором країни. Наразі Норвегія є ключовим постачальником трубопровідного газу до Європи, що тривалий час забезпечувало їй почуття фінансової та політичної незалежності.