«Війна проникла у кожен куточок України»: американський колумніст про волинське місто Ковель

Місто Ковель стало своєрідним хабом для українських біженців, які переважно прямували до Польщі. Однієї ночі великий залізничний вокзал міста прийняв 5 тисяч біженців.

Про це та багато іншого, що можна було побачити у волинському місті Ковель, американський колумніст Джим Джератіа розповідає у свої колонці на The Washington Post.

Ігор Чайка, міський голова Ковеля, перериває перекладачку, коли вона повторює англійською, що мер хоче подякувати американському народу і президенту Джо Байдену за їхню підтримку.

«Хочу подякувати американському народу, президенту Байдену та американським платникам податків!» – каже Чайка.

Скарги на те, що українці невдячні щодо військової підтримки США, ніколи не мали значення, але у будь-якому разі приємно було чути такі слова мера.

Ковель – місто з населенням 67 тисяч осіб на північному заході України, приблизно за 60 км від кордону з Білоруссю.

Ковель – невелике місто. З початку війни у ньому загинуло 47 молодих людей. Трохи далі вулицею від мерії знаходиться меморіал Другої світової війни, де гігантська скульптура воїна вкрита брезентом, що закриває його щит, який, ймовірно, приховує застарілі та непопулярні радянські серп і молот. Поруч знаходиться новий меморіал із фотографіями всіх загиблих на війні ковельчан, починаючи з 2014 року. Я чув у розмові думку кількох українців – нинішнє російське вторгнення, можливо, розпочалося в лютому 2022 року, але війна розпочалася з анексії Криму в лютому 2014 року.

Меморіал загиблим у Другій світовій війні у Ковелі / WP

Географічно Ковель знаходиться далеко від фронту, але вплив війни видно скрізь. Оскільки багато містян служить у війську, майже кожен знає сім'ю, яка втратила близьку людину, і багатьох, які з нетерпінням чекають звісток про тих, хто нині бореться за незалежність України.

Іноді лунає повітряна тривога. Минулої зими Росія висадила в повітря найближчу електростанцію, внаслідок чого в Ковелі два дні не було електроенергії. Раніше цього місяця росіяни завдали удару по Луцьку, розташованому приблизно за 70 км на південний схід. В Україні нині не так багато населених пунктів, де люди можуть почуватися в безпеці.

Чайка та його співробітники розповіли, що в деякі дні повітряних тривог немає, а в деякі – три-чотири. Міський голова каже, що тривоги частіше лунають вночі, але, як я невдовзі дізнався, вони можуть траплятися і посеред дня.

Ковель став своєрідним хабом для біженців, які переважно прямували до Польщі. Міський голова повідомив, що однієї ночі 5000 біженців знайшли прихисток на великому залізничному вокзалі міста.

У своєму кабінеті Чайка розповідає, як йому та представникам міської влади доводилося вирішувати чимало проблем воєнного часу. Чимало матерів і дітей покинули Україну в пошуках безпеки, інші залишилися. Думали, як повернути дітей до шкіл навесні 2022 року. Супутнє завдання – збудувати укриття, або знайти об'єкти, які б могли використовуватися для безпечного перебування ковельських школярів. За словами мера, місто витратило близько мільйона доларів на будівництво найбільшого сховища, в якому можна розмістити близько 1300 осіб.

Чайка, чоловік середнього віку з пронизливими блакитними очима та манерою поведінки, що відповідає цьому непростому часу, був обраний у 2020 році. Його перебування на посаді ознаменувала пандемія, за якою слідувало повномасштабне російське вторгнення. Чи сподобався йому короткий перепочинок між ними? 

«Ми не помітили щасливих часів. На жаль, вакцини від війни не існує», – каже він.

Найважче в роботі мера – зустрічі з членами сімей понад чотири десятки загиблих військових з Ковеля.

На запитання, чи хоче він щось сказати американцям, відповідає: 

«Ми віримо, що виграємо війну».

Ігор Чайка, міський голова Ковеля/The Washington Post

Після нашої розмови Чайка приводить мене у вестибюль мерії, де показує пошкоджений прапор, який, за його словами, підняли на острові Зміїний – місце знаменитого інциденту «Російський військовий корабель, іди на ...».

Українські солдати зрештою здалися і пізніше були звільнені в результаті обміну полоненими. Один із них був із Ковеля, каже мер, пояснюючи наявність прапора.

Поки Чайка показує мені прапор, звучить сигнал повітряної тривоги. Це перша повітряна тривога, сигнал якої  почув із моменту в'їзду в країну. Мені сказали, що при виявленні загрози включається сигнал повітряної тривоги. 

Люди навколо реагують так, ніби посеред ночі спрацювала автомобільна сигналізація – жодної паніки й навіть особливого руху у бік сховищ. За останні півтора року українцям довелося багато до чого адаптуватися. Схоже, вони сповнені рішучості терпіти набагато більше.

Читайте також:  У німецькому Вальсроде діє фотовиставка покійного захисника з Ковеля Максима Бурди