Україна-Польща: як повернутися до формули «вибачаємо і просимо вибачення»

У вересні Україна та Польща опинилися в центрі непростого діалогу, який зачепив як сучасні питання співпраці, так і болючі сторінки історії. Основною темою стало повернення до дискусій щодо Волинської трагедії, яка, попри десятиліття спроб примирення, залишається незалікованою раною між двома народами.

Польща знову погрожує 1943 роком?

Польські політики напередодні президентських виборів 2025 року знову заповзялися використовувати тему Волинської трагедії, або, як називають ці події у Польщі «Волинської різні 1943 року».

Влітку Варшава фактично односторонньо здійснила ревізію формули «вибачаємо і просимо вибачення», яку обкатали ще під час каденцій Кучми та Кваснєвського. 26 липня Сейм майже одноголосно ухвалив документ, у якому згадується про «злочин геноциду, вчинений проти поляків українськими націоналістами».

У вересні у різних формах та змістах такі заяви лунали від міністра закордонних справ Польщі Радислава Сікорського, прем'єра Дональда Туска, міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша.

Польські медіа, наприклад, Onet, пишуть, що Варшава нібито намагатиметься тиснути на Київ у цьому напрямку, адже з 1 січня головуватиме у Раді ЄС. Вирішення цієї історичної суперечки може стати однією з умов підтримки Польщею вступу України до Євросоюзу. Зокрема, поляки наполягають на проведенні ексгумацій тіл польських жертв трагедії, щоб вшанувати пам'ять загиблих належним чином.

«У першому переговорному розділі про членство між Україною і ЄС Польща планує порушити питання ексгумацій польських жертв Волинської трагедії і якщо цей розділ не буде закрито, то Україна не просунеться в наступних розділах», – заявив 30 вересня заступник міністра закордонних справ Польщі Владислав Теофіл Бартошевський для Polsat News.   

Він переконує, що це не шантаж Україну, а «поведінка за європейськими правилами», Польща не вимагає покарання, а прагне «гідного поховання предків».

У дискусію втрутився й президент Польщі Анджей Дуда. Він наголосив, що ті, хто намагаються повернути історичні претензії в нинішніх умовах, грають на руку Владіміру Путіну.

«Історію й далі використовуватимуть у політиці»

«Дискусія навколо Волинської трагедії має глибокі корені в польському суспільстві. Для багатьох поляків це питання національної пам'яті є болісним, і вони вважають його вирішення однією з умов справжнього примирення між двома народами. Водночас для українців це питання часто сприймається як далека історія, яку мало хто пам'ятає чи вважає дійсно важливою в контексті сучасних політичних викликів», – розповів у «Вечірньому Районі» виконавчий директор громадської організації «Коло європейського діалогу», аналітик Центру політичних студій «Доктрина», експерт Українсько-Польської медіаплатформи Анатолій Курносов.

Курносов зауважує «Громадянська платформа» Туска та «Право і справедливість» Качиньського використовують історичну риторику для мобілізації електорату, особливо в контексті наближення виборів.

«Ми бачимо, що громадська думка тисне на політиків», – пояснює Курносов. 

Це означає, що політики часто опиняються у ситуації, коли вони мусять реагувати на запити суспільства, навіть якщо раніше самі ж формували ці запити.

Такий підхід може мати негативні наслідки для українсько-польських відносин, особливо якщо до питання будуть залучені сили, які відкрито виступають проти України. Як зауважує Курносов, це може призвести до того, що «антиукраїнські» сили в Польщі отримають додаткові аргументи для тиску на українську сторону. Зокрема, він згадує партію «Конфедерація», чий рейтинг зростає серед молоді, і яка активно використовує націоналістичну риторику.

Українська сторона має бути готовою до того, що історичні питання будуть використовуватися польськими політиками як засіб тиску. Водночас Курносов вважає, що це не повинно ставати перепоною для діалогу. Навпаки, він підкреслює важливість взаємних кроків назустріч, щоб запобігти зростанню антиукраїнських настроїв у Польщі.

Тим більше, що польські політики розуміють, що з плином часу це питання втратить свою актуальність, оскільки покоління прямих нащадків учасників цих подій поступово відходить. У цьому контексті є підозри, що Україна намагається просто «перечекати», поки питання історичних взаємин стане менш важливим для польського суспільства. Це, своєю чергою, викликає занепокоєння у польської сторони, яка намагається домогтися конкретних кроків у напрямку примирення, перш ніж історична пам'ять почне зникати з поля зору суспільної уваги.

Кожній стороні достатньо зробити по одному кроку

Щодо ексгумації жертв трагедії Другої світової війни позиція України складна. З одного боку, українські урядовці запевняють, що не мають заперечень проти відновлення ексгумацій польських жертв, з іншого – реальні дії у цьому напрямку залишаються мінімальними. Це створює враження, що з обох сторін існує певна нерішучість, яка перешкоджає вирішенню цього питання на практичному рівні.

Проте, як вважає Анатолій Курносов, саме зараз найкращий момент для того, щоб зробити важливі кроки назустріч одне одному. Він стверджує, що Україна повинна дозволити ексгумацію польських жертв Волинської трагедії, водночас поляки могли б піти на певні поступки з української сторони, зокрема відновити пам'ятники загиблим воякам УПА.

«Потрібно відновити табличку з іменами загиблих воїнів УПА з українського боку та провести символічну ексгумацію мешканців одного села з польського боку. Це дозволило б зрушити діалог з мертвої точки», – розповів експерт.

Курносов також наводить приклад взаємодії Німеччини та Польщі, які намагалися створити спільний підручник з історії. Проєкт йшов важко, бо «історичний погляд на ті чи інші події може відрізнятися». Це підкреслює, що діалог науковців не обов'язково має призводити до одностайних поглядів, але важливо, щоб він тривав.

«Однак, це не означає, що не треба прагнути до діалогу. Як колись сказав Шарль де Голль, історія – це надто важлива справа, щоб залишати її тільки історикам. Тому суспільства обох країн мають активно долучатися до цього процесу. Найважливіше — це людський підхід до минулого, визнання страждань і прагнення до примирення», – розповів Курносов.

Політики і далі будуть використовувати історичні питання у своїх передвиборчих кампаніях, адже питання Волинської трагедії має значний емоційний резонанс. Проте важливо, щоб це питання не стало інструментом для розпалювання конфліктів, особливо в умовах, коли Україна потребує максимальної підтримки на міжнародній арені.

Читайте також: 

• Хто й навіщо ПОВЕРТАЄ ВОЛИНСЬКУ ТРАГЕДІЮ у відносини Польщі та України
• Міф про ексгумації заради політики
• Польських політиків обурили висловлення Кулеби щодо операції «Вісла»
• Ніхто в Польщі також не хоче вибачатися за етнічну чистку