«Людина не витримає, а організація – так»: чому норвежці та шведи вкладаютьcя в розвиток громадянського суспільства в Україні
2437 
«Грантожери» і «соросята» – такі звинувачення нерідко отримують громадські та благодійні організації в Україні. Парадоксально, що саме вони користуються чи не найвищою довірою серед українців, а отже кампанії з їхньої дискредитації запускає Росія. Для ворога вміння українців будувати горизонтальні зв’язки та самоорганізовуватися – чуже і страшне.
Так вважає Наталія Климова, координаторка фонду «Аскольд і Дір» та виконавча директорка ІСАР Єднання.
Чому сплеск активності в суспільстві – аномальний, а на зміну самопожертві має прийти професійний менеджмент, що таке це «міфічне» громадянське суспільство, як виміряти його успішність і яка ідея Івана Мазепи поєднує Україну та країни Скандинавського півострова – Наталія Климова розповіла в інтерв’ю Район.Закордон. Далі – пряма мова.
«Аскольд і Дір» – про 13 сторіч разом
«Назва фонду дуже відрізняється від тих, які традиційно мають проєкти міжнародної технічної допомоги. Коли ми обирали її, прагнули підкреслити 13 сторіч, протягом яких наші народи йдуть пліч-о-пліч».
Якщо дивитися поверхнево, то ми дуже різні. На моє особисте переконання, Україна за своїм темпераментом – все-таки південна країна. Ми яскраві, гучні, любимо смачно їсти, красиво виглядати. І цим відрізняємось від скандинавських партнерів, які цінують скромність і самодисципліну.
Але саме тому і цікаво, чому сформувалася ідея Івана Мазепи про північно-південну безпекову вісь, про яку зараз говорять багато інтелектуалів.
Вона набагато життєздатніша за вісь «захід-схід», яку нам пробує нав'язати Росія. Так вони діють у своїх інтересах, адже саме в цьому напрямку відбувається експансія Росії.
У той час вісь «північ-південь» може стати єдиною безпековою відповіддю у Європі, утворивши союз, до якого увійдуть країни Балтії, Скандинавія, Польща, Україна і Румунія.
На мою думку, є дещо основоположне, що поєднує усіх нас. Якщо придивитися до цих країн, особливо до скандинавів, всі вони з безумовною повагою ставляться до найменших членів будь-яких союзів. Там немає ієрархічного принципу: хто більший, той потужніший, а отже може щось вирішувати.
«На думку Мазепи, новий союз мав би бути заснований на праві кожного мати рівні можливості. Ця засаднича думка, яка близька і для нас, дає надії, що ми зможемо заснувати безпековий пояс, втримати його і бути щитом перед «ордою» для всієї Європи».
Нормальне життя в ненормальних умовах
Фонд «Аскольд і Дір» підтримує проєкти в Україні за трьома великими тематичними напрямками.
Перший – це сприяння демократичним реформам, який значно актуалізувався під час війни. Усе більше видатних особистостей сходяться на думці, що поразка України означатиме поразку всього демократичного табору. Тому підтримка нашої держави на демократичному треку розвитку сідчитиме про те, що демократія життєздатна в усьому світі.
Ми підтримуємо багато громадських організацій, які продовжують втілювати необхідні реформи, особливо ті, які стосуються вступу України до Європейського Союзу. А також впроваджують багато адвокаційних проєктів, зокрема і міжнародних.
Другий напрямок – це відновлення. Йдеться не лише про відбудову будівель, стін чи труб, хоча це теж надзвичайно важливо. Утім, найперше під цим терміном ми розуміємо відновлення «нормального життя» й сталого розвитку, наскільки це можливо.
«Україна творить дива і демонструє світу мужність і сміливість, не лише в обороні, але й у тому, що роблять люди в тилу».
Я є великою прихильницею громадянського суспільства України, бо всі ті приклади самовідданості та самопожертви, які показують наші солдати на фронті, майже на тому ж рівні демонструють і наші волонтери. Вони їздять на передову, допомагають евакуювати людей, тварин, роздавати гуманітарку, відбудовувати будівлі, надають психологічну, юридичну допомогу – роблять те, що мала б робити держава, яка наразі не має на це ні ресурсу, ні можливостей.
Роль громадянського суспільства дуже важлива в процесі повернення до нормального життя в ненормальних умовах.
Громадські та благодійні організації є незамінними у цьому процесі. На сьогодні в Україні немає іншої сили, спроможної зробити це швидко, ефективно, масово, з таким рівнем самопожертви. Тому ми їх підтримуємо і дякуємо партнерам, що дають нам цю можливість.
Третій великий напрямок фонду «Аскольд і Дір» – це організаційний розвиток. Ми допомагаємо організаціям ставати міцнішими, сильнішими, спроможнішими й вміти самим про себе подбати.
Мало хто задумується про те, де ж всі волонтерські, громадські, благодійні організації беруть гроші на те, щоб роздавати гуманітарку, надавати консультації, допомагати евакуюватися, працевлаштовувати внутрішньо переміщених осіб. Вони постійно повинні думати, де взяти гроші, як прогодувати свій персонал, де знайти оренду, чим оплатити бензин для своїх машин. Ми допомагаємо їм розвиватися, планувати роботу, укріплювати структуру, менеджмент, планування для того, щоб вони могли робити цю роботу роками.
Сплеск самопожертви не триватиме вічно
За даними дослідження від IСАР Єднання, у перші роки після повномасштабного вторгнення відбувався значний приріст благодійних організацій у порівнянні з громадськими. Зараз паритет відновлюється, що, на нашу думку, свідчить про адаптацію – люди починають думати не про пряму допомогу, а про триваліший ефект.
«Можна один раз видати людині гуманітарку, а можна дати їй роботу, перекваліфікувати, якщо її робота втратила сенс».
Наприклад, навчити шахтаря, який виїхав з Донецької області, працювати в іншій сфері. Це буде та метафорична вудка, яка годуватиме людину довше ніж «одноразова» риба.
Немає простої відповіді на те, як зберігати високий рівень залученості людей. За різними оцінками, у суспільстві статистично є від 7 до 15% активістів, які постійно чогось хочуть і їм завжди щось не подобається. Вони дуже незручні в побуті, але саме ці люди рухають нас вперед і забезпечують прогрес.
«Те, що зараз відбувається – ненормально. Такий сплеск активності, волонтерства, самопожертви не може і не буде тривати довго, тому що фізіологія людського тіла нам цього не дозволить. Ми виснажуємося, втомлюємося, починаємо хворіти, випадати з якихось процесів».
Але потреба нікуди не зникає, бо війна триває. Російська пропаганда «накачує» нас ідеєю, що це не припиниться ніколи, і ми тут всі помремо. Усе це саме для того, щоб викликати паніку і змусити здатися. А нам треба дихати й вміти накопичувати ресурс.
Відповідь на питання, як це зробити лише одна й вона нікому не подобається – професіоналізація сектору.
Це хвороба багатьох організацій, куди приходять небайдужі, щирі люди, які хочуть допомогти, добитися змін на краще. Але вони не вміють будувати бізнес-процес, бо громадська чи благодійна організація – це в першу чергу організація. І вона повинна мати структуру, розподіл обов'язків, повноважень, прописані KPI. Вона має бути побудована як машина, яка працює незалежно від того, є в ній засновник, який влив в неї життя, енергію, наситив своєю кров'ю, чи немає.
Дуже часто так трапляється, що засновник пішов і організація померла. Це те, чого ми маємо зараз уникати всіма силами. Тому я закликаю засновників, виконавчих директорів, людей, які приймають критичні рішення в житті громадських і благодійних організацій, зупинитися і подумати про те, що буде з вашими організаціями, якщо завтра, не дай Боже, з вами щось трапиться.
Якщо вам стало неприємно від цієї думки, то саме час подумати, як побудувати процеси та налагодити роботу так, щоб воно все могло працювати без вашої особистої участі.
«Людина не витримає, а організація – так!»
ЗСУ та благодійні організації – в топі довіри українців
У деяких медіа ми бачимо величезні кампанії з дискредитації впливу громадських і благодійних організацій. Зокрема наративи про «соросят» чи «грантожерів». Це прикро, але зрозуміло, чому це відбувається. Тому що ці організації мають найвищий рівень довіри серед усіх державних інституцій. Це показали всі наші дослідження.
Вище у рейтингу – тільки Збройні сили України. З таким величезним ресурсом довіри ворог не міг цього оминути. Я трактую це як ворожий вплив і пропаганду, бо росіяни не розуміють горизонтальних мереж і принципу самоорганізації суспільства.
У перші тижні після повномасштабного вторгнення, коли Путін виступав по телевізору і казав українцям не хвилюватися, бо вони «бомбитимуть лише центри прийняття рішень», в нас почали масово жартувати, що центр прийняття рішень у нас – в кожному домі, школі чи церкві.
Цей жарт дуже гарно передає різницю між нашими народами.
«Вони ніколи в житті не зможуть зрозуміти, що в нас ніхто не чекає вказівки з центру. Навпаки, люди знизу можуть передавати вказівки в Київ: «Агов, ми тут придумали таку схему, зробіть під неї закон».
Ця низова довіра і здатність до самоорганізації є основою громадянського суспільства. Жодна благодійна чи громадська організація не чекає вказівки, щоб заснуватися. Люди просто вигадують ідею, об’єднуються і працюють, щоб зробити щось прикольне. Росіяни цього бояться, а тому роблять все, щоб дискредитувати це.
На жаль, ці кампанії до певної міри успішні: люди починають зневажати когось, писати страшні коментарі в соцмережах, бо забувають – таких благодійників і громадських діячів немає в Росії. Якщо вам не подобаються ці некомфортні люди, які кажуть правду, викривають корупцію, пишуть про якісь неприємні схеми, хочуть реформ, треба розуміти, що їхня мета – зробити так, щоб у нас не було «потьомкінскіх дєрєвєнь».
У цьому важливу роль грають медіа, роботу яких ми підтримуємо в межах діяльності фонду «Аскольд і Дір», щоб посилювати видимість, вплив і роль громадських і благодійних організацій.
Як виміряти успішність громадянського суспільства
Нас часто запитують: «Ну, і чого ви досягли? Покажіть ваші результати». І ми справді зіткнулися з тим, що це дуже важко виміряти.
«Те, що англійською мовою називають словом «імпакт», тобто довгостроковий вплив, в усьому світі визнали найскладнішою штукою для обчислення».
До прикладу, уявімо, що в якомусь населеному пункті не було молодіжного центру і молоді люди не знали, куди себе подіти після навчання. Вони проводили все дозвілля, тиняючись на вулицях, вживали заборонені речовини й збивалися в такі криміногенні групи. Або виїжджали з цієї громади у пошуках хорошого життя деінде.
Аж ось в цій громаді з’явився молодіжний центр. І в ньому запрацювали програми з профорієнтації та змістовному проведенню дозвілля. Молоді люди почали проводити там свій час, знайомитись, організовувати якісь проєкти, дивитися та обговорювати фільми.
Як поміряти вплив цього молодіжного центру на економіку? Думаю, є у світі економісти, які могли б вирахувати внесок у розвиток суспільства дитини, яка виросла і пішла по слизькій доріжці, і дитини, яка виросла і пішла на роботу, почала заробляти гроші, платити податки. Вони роблять зовсім різний внесок у ВВП. Якщо перша забирає, то друга його генерує. Але порахувати це на рівні маленької громади неможливо. Для людей це виглядає просто: нема молодіжного центру чи є молодіжний центр.
Багато хто навіть не задумується про те, що цей молодіжний центр — це не комунальна установа і не державний заклад.
«У людей навіть немає базового розуміння, що держава — це ми всі. Своїй дитині я пояснюю, що держава – це спільний мішок з грошима, в який ми всі віддаємо свій шматочок. Немає ніякої іншої держави».
Лише після закриття програми USAID, яка була найбільшим донором ринку, люди виявили, що ветеранські хаби, центри життєстійкості, молодіжні центри, навіть центри денного догляду для людей або дітей з інвалідністю – фінансувалися через громадські та благодійні організації саме нею.
Таких організацій сотні тисяч по всій країні: вони займаються шкільним підприємництвом, працюють у сфері екології, допомагають тваринам, працевлаштовують внутрішньо переміщених осіб. У нас є громадські організації в кожному секторі. Ба більше, є ряд сфер, в яких не працює ніхто, крім громадських та благодійних організацій.
І замість того, щоби бути вдячним цим людям, підтримувати їх, донатити їм, допомогти й поволонтерити в них, ми чуємо хейт, критику й звинувачення в «грантожерстві».
Це дуже сумно з одного боку, а з іншого – викликає ще більше поваги до тих людей, які все це роблять, не дивлячись ні на що. Вкладають в це не лише кошти, а час і ресурс, які дуже важко відновити.
***
Створено за підтримки урядів Норвегії та Швеції в межах Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання.