З турборежиму — в ручний: як сповільнилася євроінтеграція України через парламентську кризу

Наталя Пахайчук

Подякувати

29 березня 2026, 13:48

  4763

Зберегти

ВІДЕО

Поки країнські депутати не з'являються на голосування, у Брюсселі це помітили. 2026 рік мав стати часом «турборежиму» на шляху до ЄС, натомість ми опинилися в епіцентрі ідеального шторму: відставка ключових союзників у Данії, гібридні диверсії Росії в Ірландії та внутрішній параліч української законодавчої влади, бо нашим депутатам страшно голосувати.

Олександр Лазука, депутат Луцької міської ради і координатор міжфракційного об'єднання «Євроатлантична Україна» в Європарламенті, пояснює як сьогодні Україна опинилася у ситуації, коли зовнішня підтримка ще зберігається, але внутрішні рішення — критично запізнюються. І це вже не внутрішня проблема — це сигнал, який чітко бачать у Європі.

Пропонуємо вашій увазі текстову версію подкасту “Що там у ЄС?” від Район.Закордон: інтерв’ю з Олександром Лазукою “Брюссель бачить парламентську кризу”

— Олександре, нагадайте нашій аудиторії — чим ви займаєтесь у Європейському парламенті?

— Я працюю в Європейському парламенті з 2019 року. Починав з одним польським депутатом Вітольдом Ващиковським, який був головою делегації Європарламенту до України — це міжпарламентська група дружби між Європарламентом та Верховною Радою. З часом стало зрозуміло, що українські запити на співпрацю настільки широкі, що в одному офісі їх фізично неможливо опрацювати. Тому я створив групу і почав працювати з кількома депутатами одночасно — щоб правильно адвокатувати українські інтереси.

Після повномасштабного вторгнення виклики значно зросли. Було створено міжфракційне об'єднання «Євроатлантична Україна» — щоб охопити депутатів з різних фракцій, які є дружніми до України. Станом на сьогодні об'єднання налічує шість депутатів з різних політичних груп: Міхаель Галер з Німеччини  — доповідач з питань України, Мирослава Нікель з Польщі, Рейніс Познакс з Латвії, Піна Пічерно — віце-президентка Європарламенту з Італії, Пека Товері  з Фінляндії   — голова міжпарламентської групи дружби з Верховною Радою, та його перший заступник Гельмут Брандштеттер з Австрії. Разом вони впливають на формування позиції Європарламенту щодо України приблизно в секторі 74% пленарного залу.

— Де Україна зараз на шляху до ЄС? Наскільки реалістичні заяви про вступ у 2027 році?

— Боюсь, що станом на сьогодні парламентська криза в Україні є помітною не лише для нас вдома, але й за кордоном. Певне відставання у голосуваннях за євроінтеграційні закони — зокрема ті, які входять у пакет Ukraine Facility — є очевидним фактом. У 2026 році за перший квартал не було ухвалено жодного такого закону. У попередньому році ми відстали на 15 пунктів — це приблизно 27% наших завдань на рік.

Відставання в ухваленні сотень законопроектів, які повинні пройти через Верховну Раду, за звичайною метрикою відкидає нас назад. Партнери це бачать і розуміють. Тому говорити про 2027 рік зараз, напевно, трохи передчасно. Більшість партнерів — і в Європарламенті, і в Європейській Раді — це дуже добре розуміють.

Можливо, ситуація зміниться, якщо ми вийдемо з парламентської кризи. Але краще зараз сфокусуватися на тому позитиві, який все ж таки є. А він є: усі шість кластерів відкриті для України і ми можемо займатися фронтлоудингом по всіх.

— Поясніть, що таке кластери, скринінг і фронтлоудинг.

— Усе законодавство Європейського Союзу в процесі євроінтеграції розподілене на 33 глави, які об'єднані в шість кластерів. Вони регулюють співіснування держав і їхню юридичну взаємодію в Союзі — абсолютно в усіх питаннях: від зеленої енергетики до закордонних справ і торгівлі.

Скринінг дав можливість перевірити стан українського законодавства і його відповідність європейським нормам. Тепер ми повинні шляхом фронтлоудингу — попереднього завантаження — показати, яким чином наближаємо своє законодавство до європейського, щоб бути готовими закривати переговорні глави тоді, коли політичні умови для цього будуть сприятливими.

Це унікальний інструмент, застосований саме в українському випадку — через блокування з боку Угорщини. Як тільки політичні умови дозволять, ми відразу все разом і закриємо.

— Яку роль відіграла Данія у цьому процесі і що означають результати їхніх парламентських виборів для України?

— Данія як головуюча сторона в Раді ЄС ініціювала формат технічної роботи з переговорними кластерами, який формально не вимагає одностайного схвалення всіх 27 країн. Завдяки цьому у грудні 2025 року на неформальному засіданні ЄС у Львові Україна отримала переговорні позиції щодо трьох із шести кластерів. Решту трьох передано вже на початку 2026 року. Данське ноухау полягало саме в тому, щоб не зупиняти процес попри політичні перепони, а знаходити обхідні інструменти для руху вперед.

Але 24 березня відбулися вибори — і прем'єр-міністерка Метте Фредеріксен подала у відставку. Це кінець безперервного владного континууму соціал-демократів, який тривав з 1903 року. Ні лівий, ні правий блок не здобули необхідних 90 мандатів. Соціал-демократи мають 84 місця, правий блок — 77. Формування коаліції не буде простим.

Політична нестабільність у такому потужному і ефективному союзнику, як Данія, — очевидно, дуже негативна для нас. Це непередбачуваний і небезпечний розвиток подій, у тому числі з точки зору підтримки України. Данці ще й стурбовані ситуацією навколо Гренландії — загроза з боку США не зникла.

— Угорщина досі блокує. Чи є вихід?

— Це дуже конкретна проблема з дуже конкретним іменем прем'єр-міністра і дуже конкретною назвою країни. Проблеми не змінились — вони ще більше загострились. Потенційно з часом може активно долучитись і Словаччина. Про це вже було оголошено офіційно.

Між урядами Словаччини та Угорщини є дуже тісний зв'язок — вони підтримують один одного вже не один рік, хвилюються за успіх один одного. З їхньої точки зору це національні інтереси, з нашої — протидія Україні. Нафтопровід «Дружба» — лише один із прикладів їхньої спільної позиції проти нас.

Водночас ЄС шукає обхідні шляхи. Зараз серйозно розглядається навіть сьома стаття — механізм, який дає можливість обмежити право країни голосувати в Раді ЄС. Це досить безпрецедентний крок, але інших опцій, напевно, вже не залишається. Виключення країни з ЄС — це не те, про що йдеться. Йдеться саме про обмеження права голосу.

— Де зараз 90 мільярдів євро кредиту для України?

— Тут є очевидна непослідовність прем'єр-міністра Угорщини. Віктор Орбан, обіцяючи у грудні, що ці кошти будуть надані, не дотримав свого слова. Тепер Євросоюз шукає шляхи, яким чином все ж таки передати ці кошти Україні.

Інструментів долати перепони стає все менше. Винахідливість — неймовірна. Але на цьому етапі щодо Угорщини розглядається вже і сьома стаття.

— Що таке Рада ЄС і як вона функціонує?

— Рада Європейського Союзу — один із трьох ключових органів ЄС, які безпосередньо працюють з європейським законодавством. Важливо не плутати з Європейською Радою: в Європейській Раді засідають глави держав — президенти або прем'єр-міністри. У Раді ЄС у десяти можливих конфігураціях зустрічаються 27 міністрів країн-членів відповідно до спеціалізації — міністри закордонних справ, енергетики, економіки тощо.

Схема така: Єврокомісія ініціює і готує законопроект, Європарламент його розглядає, а Рада ЄС здійснює остаточне політичне схвалення. Головування в Раді змінюється кожні шість місяців — і саме головуюча країна визначає пріоритети: які питання просувати швидше, які компроміси шукати, що виносити на рівень міністрів.

— Кіпр зараз головує. Чому його досвід важливий для України?

— Кіпр головує до червня 2026 року, і Україна — одне з чотирьох чільних завдань цього головування: фінансова підтримка, підтримка відбудови, підтримка обороноздатності і євроінтеграція.

Але головне — це їхній власний досвід. На момент вступу до ЄС у 2004 році Кіпр був розділеним: уряд контролював лише близько 80% острова, північ перебувала під турецькою окупацією з 1974 року. Це не завадило вступу. Юридично вся країна стала членом ЄС, але право Союзу не поширювалося на окуповані території — доки вони не будуть возз'єднані.

Логіка була така: розділеність не повинна заважати вступу, а членство в ЄС могло б навіть стимулювати окуповані території до возз'єднання з рештою країни. Такий досвід може бути варіантом і для України. Я надіюся, що вся територія України у міжнародно визнаних кордонах буде звільнена і потрапить до ЄС одразу. Але наш болючий досвід каже, що швидше за все боротьба за приєднання частини територій триватиме з часом.

— А що буде після Кіпру? З липня головуватиме Ірландія. Але Росія, здається, готується до цього раніше за нас.

— Так. Розвідувальні та диверсійні операції Росії на території Ірландії — це значна проблема для всього Євросоюзу. Певною мірою менша захищеність Ірландії в порівнянні з іншими державами в протидії гібридній агресії робить її вразливою і становить загрозу для всього ЄС. Ірландія фактично стає плацдармом для розгортання і випробування таких операцій.

Вони лежать у різних площинах: відстеження стану міжконтинентальних підводних кабелів зв'язку, розвідувальні операції на території країни, інформаційні операції. Наші люди в Дубліні розповідають про потужну російську пропаганду, яка налаштовує ірландське суспільство проти українців і наших біженців — нібито ті винні у житловій кризі в Ірландії.

Це становить значну загрозу і для національної безпеки Ірландії, і для обміну чутливими даними щодо України в тому числі. Тому до ірландського головування нам треба готуватися заздалегідь — і значно активніше, ніж це робимо зараз.

— Навіщо Європарламент відкрив представництво в Києві?

— У вересні 2025 року президентка Європарламенту Роберта Мецола відкрила постійне представництво в Києві — воно працює у будівлі представництва Євросоюзу. Очолює його Максиміліан Шредер, який постійно знаходиться в Києві.

Завдання представництва — фасилітувати діалог між парламентами, сприяти взаємодії стейкхолдерів, які працюють з парламентами, допомагати адаптації українського законодавства до європейського. Фактично це антена Європарламенту в Україні, яка працює щодня.

— Парламентська криза в Україні — наскільки вона помітна з Брюсселя?

— Парламентська криза в такому стані, що заперечувати її не може ніхто — ні ми вдома, ні наші партнери. Це стосується і явки, і здатності голосувати навіть тоді, коли кворум наявний.

Одна з причин — мотивація. Можливо, хтось із депутатів боїться наслідків голосування за певні євроінтеграційні закони. Адже труднощі, які виникнуть у побуті у зв'язку з цими законами, ляжуть як провина на плечі депутатів — і вони думають про те, чи зможуть переобратися. А криза парламентаризму саме зараз, коли нам критично необхідно голосувати — і за Ukraine Facility, і за євроінтеграційним треком, і для отримання траншів від МВФ — це, напевно, найбільш незручний і неправильний час.

— Які незручності принесе євроінтеграція пересічним українцям?

— Прикладів дуже багато. Якщо звузити до двох полюсів — є незручності практичні і є незручності фінансові.

Практичні — це, наприклад, кришка на пластиковій пляшці. У Євросоюзі вона залишається прикріпленою до пляшки, щоб не загубитись. Europeans, приїжджаючи до України, кажуть: «О, тут є свобода — кришка повністю відділяється». Здається дрібницею, але це стандарт, якого доведеться дотримуватися.

Фінансові незручності — підвищення оподаткування. Це вже не щось абстрактне, це те, що кожен виборець пам'ятатиме і знатиме, хто за це голосував. Саме тому депутати бояться голосувати за такі закони.

***

Дивіться повну версію подкасту «Що там у ЄС?» на ютуб каналі “Район in ua”. Підписуйтесь на канал і ставайте Друзями Району!