Швеція за нас: чому шведи готові віддати Україні Гріпени й підтримують вступ у ЄС

Наталя Пахайчук

Подякувати

9 серпня 2026, 16:33

  7068

Зберегти

Швецію в Україні звикли згадувати передусім у контексті зброї – Gripen, Archer, мільярдні пакети допомоги. Але за цими рішеннями стоїть дещо менш помітне: 91% населення Швеції підтримує європейську інтеграцію України, а шведський уряд одним із перших публічно каже – Україну треба приймати в ЄС і НАТО якомога швидше.

І ця  симпатія взаємна:  Швеція очолила рейтинг симпатій українців серед усіх іноземних держав. За даними опитування Центру Разумкова, саме Швеція очолила рейтинг симпатій українців серед усіх іноземних держав – з балансом позитивного ставлення +91,6%, випередивши навіть Естонію, Литву й Данію. 

Європейська інтеграція України – це не тільки перемовини на рівні інституцій ЄС у Брюсселі. Це й щоденна практична взаємодія: коли українські муніципалітети співпрацюють зі шведськими над стратегіями розвитку, коли громадянські суспільства обох країн працюють разом, коли українські військові навчають – і навчаються самі – у європейських партнерів, а оборонні виробництва двох країн інтегруються між собою.

Саме на цьому рівні формується реальне партнерство. І Швеція в цьому процесі – один із найважливіших союзників України. 

Звідки береться така підтримка – на рівні, який рідко бачать в офіційній хроніці самітів? Про це ми говоримо з Лілією Гончаревич – дипломаткою, яка вісім років працювала в посольстві України у Швеції, очолювала посольство в Норвегії.  Зараз Лілія очолює Демократичний тиждень «Карпатське моря» та Nordic Europe Hub Ukraine.

Інтерв’ю з Лілією Гончеревич, лучанкою, для програми Що там у ЄС? ми записали після повернення з Альмедаленсвека – щорічного тижня демократії на острові Готланд, куди з'їжджається весь політичний і громадський бомонд Швеції. 

Далі – її розповідь про те, як саме будується ця підтримка знизу: коли українське громадянське суспільство співпрацює зі шведським, українські військові навчаються і навчают своїх європейських колег,  оли шведське оборонне промислове виробництво й українське теж співпрацюють між собою. Таким чином і відбувається ця практична взаємодія.

Швеція – це моє перше довготривале закордонне відрядження. І це також моя любов на все життя. Я працювала в посольстві України в Швеції досить довгий період – два терміни, вісім років. А перед цим працювала в МЗС на різних департаментах, і питання європейської інтеграції було одним з ключових, якими я займалася в своїй дипломатичній роботі.

Після Швеції я очолювала посольство України в Норвегії – де був один із безпрецедентних викликів щодо повномасштабної агресії росії проти України: ми домоглися використання Норвегією Пенсійного фонду, який ніколи раніше не використовувався для будь-яких інших цілей, крім як для підтримки майбутніх поколінь Норвегії.

Коли я повернулася в Україну після Альмедаленсвека, можу сказати: чітка зміна парадигми відбулася. Бо до 2008 року Україна і Норвегія, Швеція не були пов'язані настільки тісно між собою.

Коли я говорила про створення платформи «Північна Європа плюс Україна» у 2008–2010 роках, це питання було неактуальним ні для України, ні для країн Північної Європи – хоча я бачила дуже великі спільні цінності й проекти, які могли б мати дуже велику роль. Дуже рада, що більшість цих проектів уже втілені в життя.

Готланд – це своєрідний шведський Крим. Там не так багато населення, але цього року на демократичному тижні було організовано близько 3180 дискусій, і брали участь понад тисяча організаторів – політичні партії, міністри, велика кількість громадських організацій, ЗМІ.

Це насамперед три слова, які характеризують подію: демократія, зустрічі і партнерство. І цього року це був передвиборчий період – у Швеції восени вибори. Тому дуже важливо було, щоб українські меседжі звучали і доходили до всіх політичних партій, а також до звичайних громадян. Демократичні тижні – це місце зустрічі абсолютно всіх, де голос кожного може бути почутий і де формується політика тієї чи іншої країни.

У Швеції є різні політичні партії – є ті, що підтримують допомогу Україні, але не підтримують військову допомогу. Є й крайні партії. Щоразу, коли з України надходить інформація про корупцію, політичним партіям доводиться заново переконувати власних виборців, чому вони допомагають Україні, коли рівень життя самих шведів знижується.

А ті партії, що проти міграції, роблять усе, щоб унеможливити інтеграцію українців – зокрема щодо права залишитися після завершення тимчасового колективного захисту.

Кожна зміна уряду в Україні для шведських партнерів – це «дуже незвичне» й «неочікуване», кажуть вони. Бо налагодження контакту, довіри – це час. І щойно довіра формується, щойно починається справжня співпраця – вона обривається, і все починається спочатку з новою людиною.

Для нас було дуже важливо, щоб про Україну говорили самі українці. І доносити наратив: без тотальної поразки росії неможливий мир. Це дуже важливий меседж, якого досі багато країн бояться, бо не кожна країна в Європейському Союзі готова до тотальної поразки й розвалу Росії.

Гріпени – це найкоротший шлях до миру. І саме завдяки тісній співпраці з різними громадськими організаціями, під час зустрічей з міністром оборони, міністром цивільного захисту, міністром міжнародної співпраці Швеції, з представниками оборонного сектору, з військовими – ми змогли зробити такий тиск, завдяки якому прийнято рішення про пришвидшення поставок Гріпенів в Україну.

Ми також мали змогу протестувати ці Гріпени. Я навіть сказала директору Gripen: давайте ви заправите літак, і ми відразу полетимо з Альмедалена, зі шведського Криму, прямо в Україну. Він побачив, наскільки ця тема важлива і для українського, і для шведського суспільства, і сказав: ми думали відправити їх на початку наступного року, але, сподіваюся, відправимо вже до початку осені.

Я сиділа в Гріпені і відразу ж запитала, чи можу забрати його з собою в Україну (сміється, - ред._ Мені сказали: поки що ні – окрім самих літаків, потрібне ще навчання наших пілотів, певна інфраструктура, хоча Гріпен дуже невимогливий. Але навчання пілотів надзвичайно важливе, щоб ми могли ефективно їх використовувати, не втратити – адже Гріпени коштують недешево.

Керівництво SAAB, яке виготовляє Гріпени, побачило цей інтерес – люди стояли в черзі по три-чотири години, аби тільки доторкнутися й подивитися – і відчуло свою відповідальність за безпеку не лише України, а й усієї Європи.

Ми живемо між сиренами й похоронами. Ми можемо збивати до 90% дронів, можемо збивати ракети, але не можемо збивати балістику. Тому це питання на порядку денному номер один.

Ми не говорили конкретно про антибалістичну коаліцію під час Альмедаленсвека, але всі ті питання, які зараз стоять у порядку денному коаліції, обговорювалися саме там – з заступником голови парламенту Швеції, з військовими, з політиками. Тому я дуже рада, що те, про що говорить громадянське суспільство, доносячи це до влади, депутатів, військових, – знаходить підтримку. Є конкретні результати.

Дуже важливо враховувати й те, що Європа, після дуже довгих дискусій врешті зрозуміла: не варто розраховувати тільки на Америку.

Антибалістична коаліція – це можливість створити альтернативу американській «парасольці». Це надзвичайно важливо і для України, і для Європи.

Громадянське суспільство України справді сильне – те, що ми бачили довкола НАБУ, те, що бачимо сьогодні довкола зміни уряду, показує: громадянське суспільство хоче впливати на рішення, і воно професійне, здатне працювати на результат. 

Кампанії Make Russia Pay, Bring Russia Small Again, Bring Kids Back, Кримська платформа – це показ того, що громадянське суспільство дійсно хоче й може впливати.

Але, на жаль, дуже часто в Україні про громадянський сектор забувають. Коли говорять про делегації – скажімо, шведський прем'єр-міністр каже: у складі нашої делегації є парламентарі, є члени уряду, а також лідери громадських організацій.

В Україні на жаль дуже часто про це забувають – згадують бізнес, згадують мерів, а про громадянське суспільство, яке справді driving force, забувають, або й вважають, що воно заважає владі.

У нас було дуже багато прифронтових міст, які якраз розказали шведським містам, як краще підготуватися до війни. І це був дійсно дуже великий інтерес.

Насамперед, вони планували взагалі відмовитися від готівки – Cashless Society, безготівкове суспільство. Тепер думають, як це можливо повернути назад, бо, як показує досвід України, це не зовсім безпечно. Питали, як діяти, якщо в них дуже багато електромобілів і транспорту на електриці – що робити, якщо станеться ситуація, як в Україні. Готланд теж досить обмежений, допомога туди надійде не зовсім швидко – так само з медициною, якщо треба когось евакуювати.

Цікавило, звідки взагалі брати їжу, якщо ланцюги постачання розірвані. Питали дуже багато практичних речей: як організовано укриття, як діти навчаються під час тривог. Обговорювали пожежні машини, машини швидкої допомоги, техніку для розбору завалів.

Ми показали фільм Заріни Забріскі про Херсон – «Херсон: Сафарі на людей». Для шведів це було взагалі нове, вони про це нічого не чули. На жаль, прийшло не дуже багато людей. Але після перегляду шведи підходили і казали: цей фільм справді мають подивитися тисячі людей, щоб зрозуміти, що зараз коїться в Україні.

Деякі шведи реагували просто: «Ну, такого бути не може». Коли Росія не може перемогти на полі бою, вона намагається привнести страх у життя пересічних українців – тестує зброю на людях, на дітях, на цивільних. Тут ніякої логіки немає. Тому тотальна поразка Росії – це те, що ми доносимо нашій міжнародній аудиторії. Без тотальної поразки росії мир неможливий. І це питання дуже повільно, але все ж доходить до їхньої свідомості.

Місцева демократія має глобальний вплив. Наразі 15 шведських міст співпрацюють з українськими – через генерального секретаря ICLD (Міжнародного центру місцевої демократії) та Salar International. Ми змогли вибудувати дуже тісну співпрацю, щоб «подружити» українські й шведські міста.

Хочу згадати Гаммалсвенскбю (або Старошведське) – тепер Зміївка Бериславського району Херсонської області, де здавна жили шведи, які спілкувалися старошведською мовою, якої вже майже ніде немає. Це місто відвідував король Швеції. Зараз воно потерпає від росісьйких атак.

Але громадська організація вихідців зі Зміївки змогла через грант Міністерства культури Швеції отримати допомогу для відновлення міста й поширення співпраці.

Другий візит короля Карла XVI Густава до Львова показує сміливість шведського народу і те, що вони підтримують Україну не просто на словах, а й на ділі – показують, що не бояться, а це важливо з огляду на обережність і стриманість, притаманну шведам.

А візити, наприклад, дітей Шацької громади до Швеції на відпочинок - це приклад народної дипломатії, коли навіть діти можуть бути залучені в цей процес. Тут слід віддати належне Шацькій громаді, яка дуже проактивна – вони багато співпрацюють зі шведами, мають спільні проекти й візити. 

Шведи їдуть до нас, ми їдемо в Швецію – і саме так відбувається та практична частина євроінтеграції, якої нам ще дуже багато треба проробити і вдома, і за кордоном.

Ту культуру діалогу, яка є у Швеції, ми запозичили й привнесли в Україну – під час нашого демократичного тижня «Карпатського моря», який відбувається щороку в Трускавці. Це створений на аналозі демократичних фестивалів Швеції, Норвегії, Данії, Естонії, Литви, Латвії формат. Наступний відбудеться у Трускавція 26 квітня – 1 травня наступного року.

Оця культура діалогу – їй справді слід повчитися і нашим парламентарям, і нашим високопосадовцям, і нашим мерам, і іншим членам суспільства. Саме тому цього року ми проводимо відкритий діалог між органами національної влади й органами місцевого самоврядування, а також між парламентарями, органами державної влади, муніципалітетами і ВПО. Тобто цей формат діалогу поширюється. І дуже сподіваюся, що ми зможемо поширити його далі.

Чим це нам корисно? Тим, що це місце зустрічі абсолютно всіх – там, де голос кожного може бути почутий і де формується політика. У нас, на жаль, дуже часто ухвалення рішень – це кулуарна історія.

А я дуже сподіваюся, що наступного разу, коли прийматиметься рішення, скажімо, про зміну уряду, це буде не кулуарне рішення, а таке, на яке також вплине думка громадянського суспільства. І цей діалог можна буде поширити на всі абсолютно сфери життя.

Тобто ми не просто копіюємо шведський формат – ми переносимо саму філософію: що зустрічатися й говорити напряму, без протоколу, важливо не лише з дипломатами, а з міністрами, депутатами, мерами, ветеранами, медиками, директорами музеїв і реабілітаційних центрів. І що це не заважає владі, а навпаки – це driving force, яка здатна багато чого змінити.

Дивіться також інтерв'ю з Лілією Гончеревич про скандинавській країни на ютуб-каналі Вечірній Район:

***

Матеріал створено Rayon.in.ua у рамках проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу