«Будемо чекати членства в ЄС так довго, поки не зробимо все належно», – Олександр Лазука
5794 
Формула європейської підтримки України проста й водночас безкомпромісна – жодних авансів: чим помітніший прогрес у реформах, тим швидше йде наступний транш. Водночас ЄС і надалі безумовно фінансує війському підтримку України й відбудову.
Два переговорні кластери – «Основи» та «Зовнішні відносини» – це перші відчутні результати євроінтеграційного процесу, хоча Україна сподівалася на відкриття всіх шести переговорних глав.
Угорщина продовжує блокувати рух далі попри те, що Україна виконала практично всі її вимоги. У звіті Європарламенту з'явилася польська поправка про Волинську трагедію, а самі євродепутати дедалі відвертіше дають зрозуміти – часи поблажливості до України закінчилися.
Чого Брюссель очікує від України для Район.Закордон розповів Олександр Лазука, депутат Луцької міської ради, координатор міжфракційного об'єднання «Євроатлантична Україна» в Європарламенті.
– Олександре, Україна уже має два відкритих кластери, хоча сподівалися на всі шість упродовж липня. Як ви оцінюєте: в цьому політичному сезоні Україна наблизилася до ЄС, чи ми лише маємо більший перелік домашніх завдань?
– З точки зору виконання домашнього завдання ми мусимо не відходити від реалізації реформ на практиці. Тому коли Європейська комісія, орган, який уповноважений вести технічні перемовини, і глави країн-членів сприяють нам, то треба цінувати цей час.
Але очевидно, що у нас все ж таки досі іноді виникають проблеми з певними країнами-членами і ми не можемо його контролювати, на жаль.
Читайте також:
Основи «Основ»: що означає відкриття першого кластера переговорів з ЄС і як ці реформи вплинуть на життя українців– Нам не відкрили всі кластери, бо Угорщина проти?
– Так, ми не можемо ніяк це дипломатично приховати, виправдати, пояснити. Так, Угорщина продовжує створювати нам значні проблеми на шляху до євроінтеграції. І це не було очікувано в момент перемоги на виборах і зміни влади. Проте є доконаним фактом станом на сьогодні. Це особливо складно розуміти, коли Україна йде на повний діалог і виконання вимог Угорщини.
– Які саме це вимоги?
– Все, що стосується національної меншини угорської на Закарпатті – станом на сьогодні немає вимоги, яку б Україна не була готова виконати. І от власне в тих обставинах, де ми йдемо на поступки, значно більші, ніж були будь-коли раніше, навіть за попередньої влади Віктора Орбана, ми бачимо вже системні штучні додаткові неочікувані труднощі на нашому євроінтеграційному шляху, що змушує задуматись над тим, що буде далі.
Читайте також:
«ЄС вимагає», «ЄС рекомендує» чи «ЄС регулює»: розібратися в ієрархії та обов'язковості права Євросоюзу
– У нас був план Качки-Кос. Але тепер Тарас Качка, віце-прем'єр з євроінтеграції, тепер стає постійним представником України в Брюсселі. І що тепер план Качки-Кос відміняється?
– Ні, я би навіть не сказав, що в аспекті плану Качка-Кос, що у пана Качки змінюється робота. Вона в нього зовсім не змінюється, бо виконання цього плану залишається перед нами. А інструменти, які у нього будуть на більш близькому зв'язку з європейськими інституціями в Брюсселі, дозволятимуть йому ще ближче, ще краще розуміти, що відбувається, і сприяти процесу. Тому план залишається, виконання залишається, та й робота залишається.
– А хто тепер від України головний переговірник?
– Віце-прем’єр міністр з євроінтеграції Всеволод Ченцов, який раніше був постійним представником України у Брюсселі. Він стає нашим головним переговірником, який відповідатиме за процес юридично, на новій посаді. Але він матиме дуже хорошого помічника в Брюсселі.
Вони й раніше були такими напарниками, тому очевидно, що вони дуже добре розуміють роботу один одного і можуть продовжувати на цьому непростому технічному, але водночас і політичному треку діяти разом у парі.
– Для Європейського Союзу важлива особистість прем'єр-міністра? Як сприймають у ЄС лучанина Сергія Корецького? Його там знають?
– Я думаю, що він добре відомий за кордоном топ-менеджер зі сфери бізнесу, і, безперечно, має авторитет. Очевидно, він менш відомий як політик, а тепер ми говоримо про політичну посаду. Я не можу сказати, що в Європейському Союзі, з мого відчуття, є прив'язка до будь-якого імені – усі розуміють, що є політичний процес, зміна влади, зміна імен. Проте те, що точно для них важливо, і те, де я, як лучанин, думаю, що ми зможемо показати неймовірні результати, – це належне здійснення своїх повноважень.
Польща: з адвоката – в прокурора
– На жаль, Польща з українського адвоката в ЄС перетворилася на нашого прокурора. У звіті Європарламенту з'явилася польська поправка про УПА. Поясніть, що це за документ, чому з'явився цей пункт, чи був шанс уникнути такого формулювання?
– Механізм потрапляння таких поправок до тексту в цьому випадку був втілений законно, оскільки текст документа справді дійсно змінювати. Будь-який депутат може ініціювати перед своєю фракцією формування позиції щодо зміни певного формулювання в документі, додавання нового тексту або викреслення певних абзаців. І очевидно, що у зв'язку з необхідністю, як бачили поляки, відреагувати на український шлях до ЄС.
У Польщі ще років десять тому звучало про те, що українці з Бандерою у ЄС не увійдуть, – ця риторика, на жаль, повернулась. Повернулась не просто на рівень заяв певних посадовців у Польщі, а й на рівень насильницьких дій на території Польщі щодо українців і навіть документів Європейського Союзу, які стосуються України.
Польща має достатньо депутатів, які мають настільки проактивну в секторі національної пам'яті позицію, щоб ініціювати внесення змін до резолюції, яку готували. І, на жаль, для нашого міждержавного діалогу, як на мене, ці поправки не просто обговорювались, а й були внесені та проголосовані.
Читайте також:
«Бандера – український Гітлер» і «ми допомагаємо убивцям»: польські політики зняли передвиборче відео у Львові– Але резолюції Європарламенту не мають якоїсь обов'язкової юридичної сили. Чому ж чому країни-кандидати так уважно стежать за подібними резолюціями?
– Не мають, але для нас це дуже складний політичний сигнал. На жаль, з політичною користю для себе поляки змогли винести обговорення проблеми Волинської трагедії на зовсім новий рівень, ніж це було будь-коли раніше.
Зараз це не питання просто здійснення ексгумаційних робіт, які, до речі, не завжди показують захоронення, які вони очікують побачити.
Єдине, що важливо, – ми перейшли з рівня пропаганди вже до її результатів.
Дискусії вийшли за рамки виставок, які мають пропагандистський характер. Нагадаю, що у липні 2025 року депутатка Європарламенту від польської «Конфедерації» організувала виставку про Волинь-43, де українці чи показані чи не найбільшими посібниками нацистів у винищенні євреїв, що не є історичним достовірним фактом і взагалі не є фактом. А тепер деякі громадяни нападають на беззахисних українок.
Ось короткотерміновий результат того, що дозволяють політики на території Польщі, а тепер уже і ширше, у Брюсселі, як політичний інструмент, який вони використовують у власних політичних цілях, готуючись до власних виборів.
– Чи реально, що історичне питання може бути інструментом блокування українського вступу до ЄС?
– Коротка відповідь: так.
Польща може не ратифікувати членство України у Європейському Союзі у зв'язку з тими причинами, які вона для себе бачитиме необхідними.
Польща прямо вже заявляє, що вони не голосуватимуть за ратифікацію нашого членства на національному рівні, у сеймі, якщо їхні претензії, у тому числі історичного характеру, і їхній вплив на розуміння історії України не буде почуто і втілено.
Це та риторика, яку ми спостерігаємо протягом останніх тижнів, місяців, і вона загострилась.
Я думаю, наше головне застереження випливає не лише з тексту документа. Для мене, як для українця в Брюсселі, головне застереження випливає з духу документа.
Як у технічній частині щодо нашого прогресу, так і в політичній частині історичної пам'яті, – сукупно все це для мене означає, що немає нічого, що ми не виконаємо.
– А що каже дух документа резолюції Європарламенту позитивне про нас?
– Я не змальовую ситуацію занадто критичною. Очевидно, що документ загалом, я б сказав, на відсотків 80 є позитивним для нас. Попри складність наших випробувань, ми зберігаємо чіткий, помітний прогрес. Але ми не зберігаємо його у всіх сферах, особливо верховенства права, в такому темпі, як хотіли б наші міжнародні партнери.
Попри усі випробування, які випадають на нашу долю зараз, для партнерів у Європейському Союзі очевидно, що прогрес є, він зберігається.
Тому ідея нашої євроінтеграції має такий позитивний, натхненний момент саме зараз. Я би сказав, що здатність продовжувати реформи, може, трошки під стимулом у нас зберігається – і це найважливіше.
Нам, як державі Україна, доведеться виконати абсолютно усі вимоги для вступу у ЄС і на поблажливість, розуміння та знижки розраховувати вже давно не варто. Йдеться, що зволікання з реформами відтерміновує наше членство врешті-решт.
У наших інтересах виконати якомога швидше і краще. Бо якщо навіть найдрібніші помилки, кадрові перестановки, проблеми історичної пам'яті, проблеми національних меншин – все одно викликають у нас проблеми на шляху до кінцевої цілі членства в Європейському Союзі, то я боюсь, що ми не можемо мати ілюзій щодо гнучкості наших партнерів. Ми повинні виконати все.
– А де у нас справи йдуть найскладніше?
– Ми не впевнені, чи встигнемо виконати все, що обіцяли до кінця цього року. Не впевнені, чи зможемо виконати все, що стосується верховенства права та боротьби з корупцією – це ті процеси, які, на жаль, значно складніші у різних секторах.
Усі розуміють виклики і проблеми з реформою правосуддя – там ми взагалі не рухаємося в належному темпі. Не думаю, що хтось скаже, що Бюро економічної безпеки реформувалося і керівництво призначалося легко.
Який з органів, уповноважений контролювати дотримання прав людини або верховенства права в державі, не мав труднощів з призначенням керівництва чи повноцінного функціонування без тиску? Таких, напевно, нема.
Тому, дуже узагальнено, попри позитив, якого ми досягнули за останній рік, все ж таки я вважаю, що це, напевно, є найскладнішим, що перед нами стоїть.
– Ми з Молдовою йдемо в ЄС в одному пакеті. Це для нас добре чи погано? І як це для Молдови?
– Я думаю, що Молдові значно простіше реформуватися, значно простіше проходити процес перемовин, бо держава значно менша і вона не воює. Тому мені здається, для них процес виглядає простіше, ніж для нас.
Але з іншого боку, аби вони не застрягли в процесі безкінечно довго – є розуміння того, що ми ніби їх гальмуємо. Я не думаю, що ми їх гальмуємо. Ми їх тягнемо. Не тягнемо з точки зору реформування – це справа кожного, і для них вона простіша територіально.
Але ми точно тягнемо їх політично, тому що якщо наш вступ відбудеться якомога швидше, якщо ми собі його забезпечимо належною роботою, то вони будуть разом з нами в одному пакеті, і це може дати їм можливість зайти швидше.
– А реально, що нас можуть роз'єднати і Молдова піде окремо і швидше?
– Технологічно це очевидно можливо в принципі в будь-який момент. Але чи доречно це для Європейського Союзу – не думаю. Скоріше з боку Брюсселя є зацікавленість зберегти єдність.
І з нашого боку теж. Все-таки ми захищаємо Європейський Союз, і Молдову в тому числі. Для нас рух до Європейського Союзу разом з Молдовою теж є позитивним фактором.
– За один місяць Європарламент засудив російські атаки дронами, комітети підтримали військовий Шенген. Коли такі заяви зможуть відчути на собі українські військові?
– Безперечно, що питання оборонного, військового безвізу нарешті зрушилось, і це важливо. Це дає можливість забезпечувати мобільність технологій між країнами, оскільки Європейський Союз виявив, проводячи навчання, що у них немає можливості забезпечити швидке перекидання чи обмін технологіями. І це потрібно змінювати.
На щастя, довгий бюрократичний процес дав результат. Очевидно, не все запрацює відразу – є речі, які запрацюють лише в наступному році.
Тому, коли ми говоримо про те, наскільки швидко ми відчуємо результати для нашого воїна, я би не поспішав говорити занадто оптимістично швидко. Проте з точки зору технократії важливо, що механізм розроблений, він проголосований і він втілюється.
Найважливіше для нас зараз те, що та допомога, яку реально відчувають наші військові, – це фінансова допомога Європейського Союзу, яка не зупиняється, не дивлячись на те, що є питання до швидкості певних реформ, до певних процесів, які відбуваються в країні, до певних призначень, які можуть бути незрозумілими.
Коротко можу відповісти лише те, що швидкий результат, який ми відчуваємо вже сьогодні, – це стабільне надходження тієї фінансової допомоги, яка підсилює українську армію. І я дуже радий, що з цим, попри будь-які політичні аспекти, турбулентності і зміни, перебоїв поки немає.
Читайте також:
ЄС рятує українську економіку: Брюссель покриє дві третини потреб країни на 2026–2027 роки– А інша фінансова допомога якраз залежить від реформ, від політики. Від чого ще?
– Тут дуже проста формула. Ukraine Facility Plan говорить про те, що як тільки є рух у реформуванні країни – на це є оцінка, і відповідно тоді виділяється на наступний транш фінансової підтримки. Тут особливо немає що додати. Треба показувати результат.
Читайте також:
Україна залучила понад 29 мільярдів євро з передбачених коштів Ukraine Facility, – Корецький– Нещодавно ухвалили 21-й пакет санкцій ЄС проти ФР. А чому доводиться дробити санкції упродовж багатьох років? Чому не заборонити все зразу?
– Тому що готовність до певного рівня санкцій приходить не відразу. Тоді, коли санкційний механізм починає вичерпуватись, з нього вже починають вигрібати крихти.
І все, що ми бачимо зараз і надалі, – це намагання оптимізувати ті дірки, які ще десь знаходять росіяни, і знайти ще бодай якісь ідеї, яким чином точково обмежувати можливість обходити санкції чи існувати під ними. І я боюсь, що можливості цього механізму далеко небезмежні станом на сьогодні.
Тут якраз і відкриваються грані бюрократії на межі з дипломатією, тому що відкладене втілення санкцій насправді потрібно для того, щоби їх не блокували певні країни-члени, які мають певні контракти, інтереси або залежності.
Для того, щоб вони погодилися на введення таких санкцій, навіть відкладено – не в день голосування, а з часом, можливо, навіть через рік чи два, – потрібно проводити численні перемовини в Брюсселі публічно та непублічно, аби досягнути консенсусу і мати підтримку пакета, який певною мірою вдарить по економіці якоїсь країни-члена.
– За чим варто стежити українцям цієї осені?
– Я думаю, найкращий інструмент, за яким українці можуть стежити і який вони можуть спрямовувати, – це не Брюссель. Найкращий інструмент знаходиться вдома, в Києві.
Дві третини українського населення, згідно з різними опитуваннями, визнає, що успішне реформування України без певного нагляду з боку Європейського Союзу і певної умовності навряд чи буде можливим. Я з цим погоджуюсь, особливо в умовах війни. Реформи – це точно не перше, про що думаєш, коли прокидаєшся зранку після безсонної ночі.
Але у нас, українців, є здатність навіть у такі надскладні часи знаходити сили нагадувати, що реформування країни повинно відбуватись належним темпом і з правильними результатами.
Тому лишається мати стриманий оптимізм, опираючись на незламність українців – і на лінії фронту, і в Києві на протестах, і вдома в повсякденному житті за будь-яких умов. З надією на те, що ця наша внутрішня ресурсність допоможе нам зустріти і впоратися з будь-якими викликами.
Повну розмову дивіться у відео «Що там у ЄС?» на ютуб-каналі Вечірній Район
***
Матеріал створено Rayon.in.ua у рамках проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу