«Україна має виграти не лише війну, а й мир», – депутат Бундестагу у Луцьку

Роман Марчук

Подякувати

27 серпня 2026, 23:16

  5381

Зберегти

РЕПОРТАЖ

Йоганнес Фолькманн наймолодший депутат німецького парламенту та онук колишнього канцлера Гельмута Коля під час візиту в Україну мав зустріч з громадськістю у Луцьку.

Українсько-німецький діалог «Вистояти, перемогти, вступити до ЄС» відбувся 26 серпня в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. 

Йоганнес Фолькманн – депутат Бундестагу від округу Лан-Ділль, член правлячої партії Християнсько-Демократичний союз, до якої належить і канцлер Фрідріх Мерц, мав тривалий візит в Україну під час відзначення 35-річчя Незалежності України.

Делегацію німецьких політиків супроводжува Олександр Лазука, депутат Луцької міської ради, координатор міжфракційного об’єднання «Євроатлантична Україна» в Європейському парламенті, який і модерував захід. 

У вступному слові Йоганнес Фолькманн відзначив, що розмова про вступ України до ЄС означає не лише обговорення того, що Україні потрібно для цього вступу, але і якою українці хотіли би бачити Європу. 

Говорячи про допомогу, яку Німеччина надає Україні Фолькманн наголосив, що це не є благодійністю, адже, на його думку, Україна бореться також і за майбутнє Європи.

Політик також висловив жаль, що його країна після 2014 не дослухалась до застережень України та країн Східної Європи щодо Росії.

Фолькманн підкреслив, що для українців важливо не лише виграти у війні, але й «виграти мир».

Парламентар зазначив, що навіть якщо Україна зможе завершити війну, її можуть намагатися зламати із середини. У тому числі через корупцію. 

Далі депутат поспілкувався із гостями заходу: студентами, науковцями, журналістами, активістами. Запрошеними на зустріч були учасники читацької спільноти Друзі Району (долучайтеся, якщо хочете отримувати запрошення на подібні заходи від нашої редакції).

Журналісти Район.Закордон  записали розмову політика із аудиторією, і передаємо питання із залу та детальні відповіді Йоганнеса Фолькманна. 

 — Як ви вважаєте, чи несе ультраправа «Альтернатива для Німеччини» загрозу для німецько-українських відносин? Останні опитування показують ріст її популярності.

 — АДН має зараз 28% у німецькому парламенті. Для утворення уряду потрібно більше 50%. Підтримка цієї партії росте не через питання України, це другорядне питання. Її підтримка росте через незадоволення міграційною та економічною політикою. І, відверто кажучи, це ті сфери, у яких моя партія ХДС та інші партії допускали помилки.

Так, останнім часом АДН має певну популярність у Східній Німеччині, наприклад Саксонії. Але у них немає реальної можливості увійти в уряд на федеральному рівні, доки моя партія не увійде в коаліцію з ними. І я, як член президії ХДС, переконаний, що моя партія не буде в коаліції із жодною силою, яка не підтримує Україну.

Згадаймо історію Західної Німеччини. Християнсько-демократична партія була заснована у 1946 році після Другої світової війни на твердому антикомуністичному підґрунті.

Наш перший канцлер Конрад Аденауер переозброїв країну і зробив її членом НАТО та Європейського співтовариства з однієї простої причини. І він пояснив це в одній зі своїх промов. Сталін пропонував Німеччині нейтралітет фінського типу в обмін на об'єднання, тобто єдина Німеччина, але без НАТО. І Аденауер сказав, що радше матиме розділену, але безпечну Німеччину, ніж єдину, але залишену на милість Сталіна.

Ми дотримувались цього принципу і у 80-тих, коли постало питання про розміщення у Західній Німеччині ядерної зброї. Багато активістів протестували проти цього, і більшість німців були проти американської ядерної зброї в країні.

Але моя партія, яка тоді правила, вирішила, що це може й непопулярно, але правильно, і ми відстояли це рішення. Люди голосують за нас і у 50-тих і у 80-тих через те, що ми відстоюємо свої принципи. І сьогодні канцлер Мерц дає ясно зрозуміти, що ми ніколи не відступимо від підтримки України.

Підсумовуючи мою довгу відповідь на коротке питання: у АДН немає шансу на владу, доки вони не підтримують Україну. І є певна частина цієї партії, яка це розуміє. Вони у меншості, але мають проукраїнські погляди.

– Що ви думаєте про корупцію в Україні? Бо мені здається, що деякі українські чиновники вважають, що європейці просто закриватимуть на це очі. Також як ми можемо боротися з корупцією без виборів?

Український уряд – це вибір українців, і я не казатиму, за кого українці мають голосувати чи не голосувати. Але, як я вже говорив на початку, Європейський Союз – це демократична спільнота законів та правил.

І це стосується також корупції та чесності. Європейське майбутнє України пов'язане із незалежністю її антикорупційної системи. І я казав це нашим друзями у Києві. Я говорив це і публічно, що ми уважно спостерігаємо за ходом антикорупційних розслідувань, і які вироки виносять за їх результатами.

У Європі ніхто не є вище закону. Франція відправила до в'язниці свого колишнього президента Саркозі. Не важливо, чи ти глава офісу, чи міністр, чи будь-хто інший. Ніхто не повинен бути вище закону.

– На перешкоді до вступу України до ЄС завжди виникали певні політичні лідери окремих держав. Донедавна це був Орбан, зараз Фіцо. І від Фіцо це переходить зараз до Кароля Навроцького і пов'язаної з ним політичної сили. Не виключено, що в подальшому знову хтось знайдеться, хто буде блокувати вступ України до Євросоюзу. На вашу думку, чи принцип повної згоди всіх членів Союзу є доцільним і чи можна його змінити?

– Питання вето в ЄС є дуже важливим. Дуже цікаво, що принцип одностайності було скасовано майже у всіх сферах політики ЄС. Є лише три сфери де він залишився: міжнародна політика, безпека та оборона, і розширення. Це ті сфери, які стосуються України.

Це робить нас слабшими, тому що це перетворює європейську політику на політику найменшого спільного знаменника. Єдиний шлях змінити це – це змінити це у договорах. Рада ЄС має одностайно прийняти рішення не використовувати принцип одностайності в майбутньому.

Але це як просити жаб висушити болото, тому що політичний вплив лідерів маленьких держав залежить від цього вето. Тому це, як завжди, питання компромісу. І воно безперебійно працювало, коли ми мали голосувати за новий бюджет Європейського Союзу. 

Питання, хто отримає кошти, в якому розмірі впливає на інші політичні рішення. І я переконаний, що, як найбільший донор бюджету ЄС, Німеччина повинна використати свій вплив, щоб зробити вступ України можливим. Але мушу визнати: це не швидкий і не легкий процес.

На мою думку, це образливо та абсурдно, коли сотні тисяч українців загинули за європейські цінності, а ми робимо процес вашого вступу залежним від успіхів польських чи словацьких фермерів.

Це менше ніж 2% європейського ВВП. І, звичайно, як політик, я розумію, яку роль відіграють емоції. Але мають бути дорослі у цій кімнаті, щоб сказати все як є.

І я впевнений, що тут буде ще чимало тяганини, але це добре, що ми все-таки розпочали переговорний процес. Варто розуміти, що відкриття та закриття переговорних блоків – це чиста формальність.

У 48 статті договору про ЄС не сказано, що одностайність необхідна для кожного кроку у процесі вступу. Вона потрібна лише щодо фінального рішення про вступ.

Водночас це не має відволікати Верховну Раду від її роботи у імплементації законодавства ЄС в українське. Я говорю і про ті сфери, які декому може бути некомфортно змінювати. Адже вони звикли до більшої влади, ніж та, яку їм дозволятиме європейське право. 

 Але це не те, що я можу змінити як німець. Це ваша країна, і ви творите ваше майбутнє. Ми не втручаємось у внутрішні справи України. У цьому різниця між Європейським союзом і союзами з минулого, які мали сильне бажання це робити. Ми нікого ні до чого не примушуємо.

 — Канцлер Німеччини є представником вашої партії. Яким німецький уряд бачить майбутнє України? Яка роль Німеччини в тому що буде далі? Чи є плани розміщення військ?

 — Фрідріх Мерц справді одночасно є канцлером Німеччини та главою моєї партії. Наша позиція – це підтримка українців у їхній боротьбі проти російського тероризму, збільшення нашої допомоги Україні. Це ключові моменти.

І, я думаю, що це чудові зміни, якщо порівнювати із нерішучою позицією його попередника від іншої партії. Фрідріх Мерц особисто жорстко критикував таку політику канцлера Шольца. Але позиція моєї партії не залежить від особистості канцлера.

ХДС підтримуватиме Україну незалежно від того, хто її лідер. Мерц чи хтось інший.

У питанні миротворців, я думаю, ми, як німці, спочатку повинні виконати своє домашнє завдання. Воно полягає в тому, щоб знайти механізми стримування російської агресії. І це можливо лише коли ми матимемо сильну армію.

На жаль, ми занедбали наші збройні сили за роки після падіння берлінського муру, бо просто думали, що вони нам не знадобляться.

Зараз ми кардинально переозброюємось. Німецька армія витратить 500 мільярдів євро за наступні 5 років. Може й більше. У нас є для цього індустріальна база, яка значно потужніша за російську.

Німеччина –  третя економіка світу, і це питання часу, коли ми почнемо використовувати свою економічну вагу для підтримки своїх збройних сил і збройних сил наших союзників.

Ми маємо чітку ціль стати найсильнішою армією в Європі до 2029. І те, що ви стримуєте російську агресію вже протягом 4 років, критично важливо для нас, адже ми маємо час для підготовки. Це, в тому числі, те, що я мав на увазі, кажучи, що ви захищаєте не тільки свою свободу, але і свободу всієї Європи.

 — Як ви, як німецький політик, бачите майбутнє Росії та відносини вашої країни, Європейського Союзу з Росією після завершення війни?

 — Я із країни, яка була фашистською тоталітарною диктатурою, яка нападала на сусідів та винна у Голокості. Передумовою, щоб ця країна змінилась була її безумовна та повна поразка.

Фундаментом для примирення Німеччини з сусідами було однозначне визнання, що ми були неправі, що неможливо гордитись вторгненнями у сусідні країни, що національною гордістю не може бути вбивство людей. І так, це було нелегко переосмислити, що таке бути німцем.

Це не сталось за один день. Нацисти нікуди не зникли в 1945 році. Це процес тяглістю в покоління. І справедливо було очікувати, що для наших сусідів теж знадобитися зміна поколінь, щоб повірити, що ми змінились.

Сьогодні в Німеччині можна побачити сотні меморіалів та музеїв, присвячених минулому.

На жаль, Росія не припиняє жити своїм історичним імперським проектом. Вони вчинили проти вас геноцид – Голодомор. Вони принесли багато страждань людям Центральної та Східної Європи. Вони вшановують вбивць, як Сталін, Ленін, Дзержинський, пам'ятник якому вони збираються відновити в Москві.

Якщо Росія хоче бути хорошим сусідом у Європі вона має змінитись. Для цих змін вона має зазнати воєнної поразки. І це те, що ми допомагаємо зробити.

Економічно та культурно Путін створив монстра, який з'їсть і його, і його систему, якщо він продовжуватиме його годувати. Ми у абсурдній ситуації, коли російська економіка може розвалитися, якщо настане мир.

Вся економічна система перетворена на воєнну машину. Саме тому, я побоююсь, що можуть виникнути нові конфлікти, доки це не закінчиться. 

– Медична система України щодня стикається із багатьма викликами, як-от лікування солдатів чи допомога людям із травмами. Як ми знаємо, у Німеччині розвинуті медичні технології та загалом чудова медицина.  Як українським медикам посилити співпрацю з німецькими колегами, долучитись до якихось спільних проєктів?

– Чудове запитання! Воно має декілька рівнів. Один – навчання та освіта. Усі українські університети можуть співпрацювати з європейськими у рамках програми Erasmus+.

Це  студентський обмін, але у ньому можуть брати участь і  медичні професіонали, щоб здобувати освіту і практику, і у сфері досліджень. Є програма, яка називається Marie Curie Fellowship, де ви можете ділитись дослідженнями. Вона відкрита для українських університетів, дослідників та студентів.

Ще одна річ щодо лікарень та практики. В Німеччині це дуже локальна річ. Більшість лікарень належать окружним радам.

Я впевнений, що у вашого міста є місто партнер. Найкраще було б, якби ви поговорили зі своїм містом партнером про їхні лікарні і можливості для обмінів. Наприклад, моє місто є партнером із містом Бровари на Київщині. Ми допомагаємо їм із медичним обладнанням.

Довідково: 

Йоганнес Фолькманн (JohannesVolkmann) — німецький політик від Християнсько-демократичного союзу (CDU), депутат Бундестагу від виборчого округу Лан-Ділль у Гессені. Він є онуком колишнього федерального канцлера Німеччини Гельмута Коля. 

Основні біографічні дані:

 Робота в Бундестазі:

У парламенті Фолькманн працює насамперед у сферах зовнішньої політики, економічного співробітництва та розвитку. Він входить до відповідних робочих груп фракції CDU/CSU, а також до Молодої групи фракції. Є членом Комітету з економічного співробітництва та розвитку.

Його освіта та професійний досвід особливо цікаві з огляду на Китай і міжнародні відносини: він спеціалізувався на сучасному Китаї в Оксфорді та працював у Європарламенті над міжнародною політикою.

Політичні погляди:

Фолькманн позиціонує себе як представник молодого покоління CDU із консервативними поглядами. В інтерв'ю 2025 року він, зокрема, виступав за чітку політичну дистанцію від AfD, аргументуючи це її ставленням до Росії, Європи та наявністю у партії представників із völkisch-ідеологічними поглядами. Водночас він наголошує на традиційних для християнської демократії принципах свободи, добробуту та безпеки.

Фото Аміни Артем'євої