Чому антиукраїнська риторика в Польщі стала мейнстримом і як польський уряд намагається це змінити

Роман Марчук

Подякувати

28 серпня 2026, 13:10

  6531

Зберегти

ФОТО

Нещодавні опитування громадської думки свідчать про помітне погіршення ставлення поляків до українських біженців та окремих аспектів підтримки України. У липні 2026 року 52% опитаних виступили проти подальшого прийому українських біженців, а 54% вважали допомогу їм надмірною. Водночас майже 60% респондентів в іншому опитуванні не підтримали вступ України до ЄС.

Все це відбулося не в один момент. Ставлення до українців почало змінюватися ще у 2023 році. На це вплинули тодішня зернова криза, невдоволення збільшенням кількості мігрантів і витрат на їхню підтримку. Свою роль зіграло і підживлення антиукраїнських настроїв у соцмережах, де емоційний контент отримує більше уваги та взаємодій. Вагому роль у формуванні цієї риторики у соцмережах відіграли праві і ультраправі політики, використовуючи її в своїх політичних інтересах.

Зокрема, блокаду польсько-українського кордону у 2023–2024 роках прямо підтримували політики ультраправої партії «Конфедерація». У польському та українському медіапросторі партію нерідко характеризують як проросійську – зокрема через її позицію щодо війни Росії проти України та відсутність послідовної критики Кремля з боку її провідних політиків. Водночас представники «Конфедерації» виступають проти масштабної військової та фінансової допомоги Україні, критикують її євроатлантичну інтеграцію та закликають до обмеження прав або повернення частини українських біженців.

Втім, останнім часом ситуація почала змінюватися. Керівництво країни втрутилося у ситуацію, поширивши проукраїнські заяви та спростувавши найпоширеніші фейки та міфи, які почали циркулювати у попередні роки.

У блокуванні кордону справді брали участь чимало учасників ультраправої «Конфедерації». Лідера люблінського підрозділу партії Рафала Меклераназивали обличчям протестів. Виступав на мітингах і лідер одного із крил «Конфедерації» «Національного руху» Кшиштоф Босак. Ще у 2022 політик заявляв, що за жорстоким вбивством у Варшаві на вулиці Новий світ нібито стояв виходець з України. Згодом поліція виявила, що злочинець – поляк. Але ультраправий політик відмовився вибачатись.

Загалом на сторінках «Конфедерації» та її лідерів у соцмережах тема України згадується щодня. Здебільшого кілька разів на день і у негативному контексті.

Основні дезінформаційні тези:

За даними польського аналітичного центру «Res Futura» лише за травень 2026 в соцмережах було опубліковано пів мільйона публікацій на тему України. Переважна більшість із них – негативні. Цей контент додатково підсилюють особливості роботи соцмереж. Алгоритми схильні рекомендувати користувачам матеріали, подібні до тих, які вони вже переглядали або з якими взаємодіяли. А негативні й емоційні повідомлення часто провокують більше реакцій та обговорень, що дає їм додаткові шанси на поширення та збільшення охоплень для сторінки автора.

Значну роль у цьому контенті відіграють і фейки та маніпуляції. Одна із поширених маніпуляцій у зв'язку із ростом атак на українців – віктимблеймінг, тобто звинувачення самих жертв.

Так після атаки на дівчинку у автобусі в мережі стали поширювати фейк про те, що вона нібито сама спровокувала нападника. Проте ця заява пізніше була спростована поліцією.

27 липня 2026 року політик від «Конфедерації» Конрад Беркович відреагував на ріст антиукраїнських атак у Польщі, опублікувавши відео із неадекватною поведінкою двох жінок, які говорять українською. Політик підписав відео: «А потім буде крик на пів Польщі, що якомусь пасажирові це зіпсувало нерви», натякаючи на інцидент із побиттям дівчинки. Але у коментарях до публікації користувачі зазначили, що на відео на будівлях помітні написи чеською мовою, а дата зйомки невідома. Крім того, хибним є припущення, начебто дівчинка, на яку скоїли напад, поводилась саме так, адже на той момент поліція уже його спростувала.

Депутат Сейму від партії «Право і справедливість» Даріуш Матецький також поширював версії, які підсилювали недовіру до влади та перекладали відповідальність за напади на самих українців. Зокрема, він звинуватив владу в приховуванні записів із камер спостереження, стверджуючи, що їхня відсутність нібито підтверджує версію про змову. 13 липня Матецький окремо заявив, що відповідальність за напади на українців слід покладати на самих українців, а не на представників ультраправих політичних сил.

Показово, що ще під час фермерських протестів 2023–2024 років «Право і справедливість», а згодом і «Громадянська платформа», намагалися дистанціюватися від найбільш радикальної риторики «Конфедерації». Водночас це дистанціювання не означало відмови від використання самої теми українського імпорту та допомоги Україні у політичній боротьбі. Зокрема, PiS під час протестів виступала за розширення ембарго на українську аграрну продукцію.

Ситуація змінилась під час президентських виборів 2025 року. У першому турі кандидати, які активно використовували антиукраїнську риторику, Ґжеґож Браун та Славомір Менцен набрали 6,34% і 14,8% відповідно. Їхній результат засвідчив, що антиукраїнські меседжі мають помітну електоральну підтримку. Тому у другому турі Кароль Навроцький, кандидат від «Права і справедливості», прагнучи заручитися підтримкою виборців правого та ультраправого табору, вже значно жорсткіше висловлювався щодо України та українців. На відміну від свого попередника Дуди, який відмовлявся від антиукраїнської риторики, Навроцький став активно її використовувати.

Наприклад, у квітні 2025 кандидат заявив: «Польські громадяни мають мати перевагу у черзі до лікарів. У школах та садочках польські діти мають мати пріоритет». Така заява більше нагадувала риторику «Конфедерації», а не «Права і справедливості», яка підтримувала Навроцького на виборах.

Уже будучи президентом, в лютому 2026 року Навроцький підписав указ, який скасував низку особливих умов для українських біженців, які вони мали у порівнянні із іншими іноземцями у Польщі. Пояснюючи своє рішення, президент сказав, що «ера безумовних привілеїв» закінчилась.

Такий підхід помітно відрізнявся від риторики його попередника Анджея Дуди, який представляв підтримку українців не лише як прояв солідарності, а й як інвестицію у безпеку самої Польщі перед спільною загрозою з боку Росії. Навроцький натомість дедалі частіше говорив про допомогу українцям мовою привілеїв, витрат і взаємних зобов'язань.

Ця зміна риторики дійшла до кульмінації у липні 2026 року під час скандалу із Орденом Білого Орла. Саме на цей час припало зростання кількості нападів на українців та розголос про це.

Ситуація змусила реагувати представників польської влади. Ще до резонансної історії із нападом на дівчинку в автобусі висловилась міністерка рівності Польщі Катажина Котула. 10 липня чиновниця дала інтерв'ю онлайн-виданню «Onet». У ньому Котула заявила:

Вона також додала, що нинішня ситуація свідчить, що Польща програє інформаційну війну із Росією.

Міністерка закликала посилити протидію дезінформації та забезпечити швидку реакцію державних служб на кожен випадок мови ненависті чи насильства.

Згодом в інтерв'ю, яке вийшло 16 липня на TVP Info, прокоментувала ситуацію із антиукраїнськими настроями міністерка сім'ї, праці та соціальної політики Польщі Аґнєшка Дземянович-Бонк. Вона назвала потенційний від'їзд біженців з України катастрофою для польської економіки, адже рівень їхньої працевлаштованості перевищує 70%, а кожен витрачений на допомогу злотий, за її словами, повертається до бюджету чотириразово.

Чиновниця також згадала випадок із атакою на українську дівчинку в автобусі в Бяльсько-Бялей. На її думку, причину таких ситуацій слід шукати не в поведінці українців, а в політичній риториці правих сил, які, за її словами, використовують тему українців, щоб розділяти та поляризувати польське суспільство.

Маршалок Сейму Польщі і лідер коаліційної партії «Лівиця» Влодзімеж Чаржастий  відреагував на ситуацію ще жорсткіше. 15 липня він провів у Сеймі прес-конференцію, присвячену нападам на українців у Польщі. Чаржастий не лише засудив насильство, а й спростував поширені міфи про українців у Польщі.

Маршал Сейму навів дані про економічну вигоду від співпраці та торгівлі з Україною, закликавши припинити маніпуляції про те, що українці нібито «обкрадають Польщу». Чаржастий назвав ситуацію «полюванням на українців» і пов'язав поширення ворожості з риторикою польських політиків.

Тривалий час він був політиком найвищого рівня, який виступив із такою заявою. Варто зазначити, що вищезгадані міністерки також належать до партії «Лівиця», яку очолює Чаржастий.

Але вже 26 липня країну сколихнув новий напад. На цей раз жертвами стала молода українська пара. Нападники – троє польських чоловіків. Жорстокість і резонансність інциденту змусили прем'єра Польщі порушити мовчання.

Дональд Туск засудив антиукраїнську риторику у польській політиці. Глава уряду заявив про рішучу боротьбу із насильством. За його словами, «бандити та хулігани отримали політичну підтримку». Туск закликав польських громадян не бути байдужими й звернувся до президента Навроцького із закликом засудити насилля.

Також у липні цього року у польському сегменті соцмереж фіксувалася активізація поширення фейків, спрямованих на дискредитацію українців та дестабілізацію українсько-польських відносин. Як повідомляв український Центр протидії дезінформації, сфабриковані новини стосувалися як вигаданих злочинів українців, так і чутливих внутрішньополітичних питань Польщі.

«Підпал будинку в Зонбках»: вигадка про те, що подружжя українців через конфлікт із сусідами нібито спалило житловий блок, залишивши без даху 200 родин. Реальна пожежа справді мала місце та висвітлювалася в медіа, проте причиною стало необережне поводження з вогнем, також причетності українців до інциденту немає.

«Операція «Залізний кулак»: фейк про нібито наказ прем'єр-міністра Польщі провести 30-денну облаву у Варшаві для затримання нелегалів та українців, які ухиляються від мобілізації. Жодних подібних спецоперацій поліція не проводить, а публікацію проілюстровано архівними фото із затримання польського активіста та викриття каналу нелегальної міграції на кордоні з Білоруссю.

«Затримання банди українських колекторів»: матеріал про затримання злочинного угруповання, яке займалося вимаганням. Автори фейку використали сюжет реального затримання чотирьох поляків, але підмінили громадянство зловмисників на українське.

За даними польських фактчекерів із платформи Demagog, джерелом вкидів була мережа сайтів cafex.biz, яка вже фігурувала в розслідуваннях як шахрайська та адмініструється з В'єтнаму.

Антиукраїнські настрої в Польщі не виникли одномоментно і не є наслідком діяльності лише однієї політичної сили. Від 2023 року їх підживлювали конфлікти навколо українського зерна, втома від війни та присутності великої кількості біженців, активність ультраправих політиків і поширення емоційного контенту в соцмережах. Водночас поступове перенесення частини цієї риторики в мейнстримну політику зробило її значно помітнішою та суспільно прийнятнішою. Влітку 2026 року, коли антиукраїнські настрої супроводжувалися вже й реальними випадками насильства, польська влада була змушена реагувати значно жорсткіше, спростувавши найбільш поширені фейки.

Однак сама поява політичної реакції не означає, що проблему вирішено. Напередодні парламентських виборів 2027 року тема України та українців залишається зручним інструментом політичної мобілізації, а Росія, зі свого боку, активно використовує польсько-українські суперечності для посилення розколу. Тому ключове питання полягає вже не лише в тому, наскільки сильною буде дезінформація від антиукраїнських сил, а й у тому, чи готові мейнстримні політики не переймати їхню риторику заради короткострокових електоральних дивідендів.

***

Цей матеріал створено в межах проєкту «Голоси молоді проти дезінформації та пропаганди: розвиток молодіжних медіа майбутнього», що фінансується Шведським інститутом і втілюється ГО «Інтерньюз-Україна», Fanzingo (Швеція) та Independent Journalism Center (Молдова).