Арт-терапія, картини для ЗСУ та щоденна молитва: як луцькі художниці живуть в Польщі

Цехоцинек – невелике польське курортне містечко за 25 кілометрів від Торуня. Саме тут опинилися на початку березня лучанки – художниці Марина Лактіонова і Людмила Бойчук з дочкою-першокласницею Васілісою. Відтоді минуло майже пів року. Лучанки налагодили простий побут, включилися у роботу з родинами українських переселенців в місцевому Будинку культури та знову пишуть картини.

На перший погляд здається, що приємна атмосфера польського курорту, допомога Євросоюзу, гостинність оточення має розслабляти. 

«Так, тут нема звуків сирен, панує мирне життя європейського міста, але ми тут не туристи, а  біженці від війни. І це зовсім інший психологічний стан. На початку літа тут було близько 650 українських жінок і дітей з Бучі, з села Новоукраїнка Миколаївської області, Миколаєва, Києва. Ця кількість постійно змінюється. Деякі рушають далі, хтось повертається до України, а хтось вирішує залишитися в Цехоцинку на певний час», – кажуть жінки.

Рішення залишитися тут прийняли також Марина і Людмила, дочка якої піде 1 вересня у польську школу.

У рідному місті Марина Лактіонова мала власну студію, що користувалася популярністю серед лучан, які бажали долучитися до інтуїтивного малювання, можливості кілька годин побути художниками. Людмила Бойчук також неодноразово влаштовувала виставки своїх творів у різних локаціях міста, займалася арт-терапією. Тому в Цехоцинку вони включилися в роботу, яку вміють робити найкраще. 

Читайте також: Війна у світлинах: митці з Луцька представили свої фото в Німеччині

«Надзвичайно приємно бути частиною України для наших дітей в Польщі. Дарувати кольорові емоції, досліджувати їхню креативність, відкривати таланти. Ми творили, як Ван Гог, малювали сцени з життя Сальвадора Далі, створювали яскраві абстракції. Часом працюємо над вільними темами, малюємо дитячі мрії. Звичайно, головна наша тема – це Перемога України, а герої малюнків – діти-воїни, які сміливо перемагають ворога», – ділиться Марина.

«З перших днів літа двічі на тиждень проводжу безкоштовні заняття для українців і поляків: арт-терапія для мам і діток на вивільнення негативних емоцій, зменшення внутрішнього напруження та страхів. Практикую створення спільних малюнків дітей і мам на проявлення відносин, емоційне зближення. Малюємо з дітками у різних техніках, задаючи цікаві теми для спілкування – малеча має можливість виговоритися, поскаржитися, помріяти… За цей час у нас було декілька дитячих свят, які так люблять хлопчики й дівчатка. За час діяльності творчого гуртка батьки й діти перезнайомилися, що полегшило інтеграцію в новій громаді, а також дало можливість обмінюватися важливою інформацією», – розповідає Людмила Бойчук. 

Читайте також: Воєнна анімація, або як художниця Зю Побережнюк відображає українську реальність європейцям

Однією з координаторок роботи українок в Цехоцинку стала продюсерка Mamas Production, організаторка подій Ольга Будяк з Бучі. Жінка приїхала сюди в кінці травня, а вже 1 червня у Міжнародний день захисту дітей разом з іншими українками і поляками організувала свято для дітей, на якому побував мер Цехоцінка Лєшек Дзержевіч.

Ольга радіє, що за цей час близько 100 українських родин відвідали заняття арт-терапії, малювання, танців, польської мови, кулінарії, а також Клуб малечі і Клуб мам. Постійними учасниками стали близько 40 дітлахів віком від 2 років до 14 років. Наші земляки також влаштували День знайомства з Україною, під час якого польським дітям розповіли про народні звичаї, культуру, виготовляли ляльки-мотанки, частували борщем і салом. 

Заходи для дітей переселенців, а також роботу українських жінок фінансує польський фонд Fundacja Świętego Mikołaja (Фундація Святого Миколая). На інстаграм-сторінці Ольга Будяк розповідає про всі цікавинки, які жінки проводять для дітей.

Тим часом маленька дочка Людмили Бойчук Васіліса, має можливість насолоджувалась безтурботним дитинством і змістовним літнім відпочинком. Разом з українськими і польськими дітьми вона стала учасницею табору «Літо в театрі» у міському Будинку культури.

Як розповіла директорка закладу Аґнєшка Дабровська, в Цехоцинку реалізується проєкт Театрального інституту імені Збігнєва Рашевського «Літо в театрі» для двомовних груп дітей віком від 7 до 18 років. Його фінансує Міністерство культури і національної спадщини Польщі, а метою є не лише творче цікаве дозвілля влітку, а й інтеграція українських дітей в місцеву громаду, знайомство і дружба з польськими ровесниками.

Читайте також: Маріан Юречка: В ЄС ніхто не говоритиме українцям збиратися та їхати додому

Аґнєшка Дабровська вітає учасників «Літа в театрі»

Щодня протягом двох тижнів 15 польських і 15 українських дітей грали в розвивальні ігри, малювали, ліпили, співали, грали, інсценували і створювали креативні проєкти, а також побували на екскурсії в Торуні. Прикметно, що на початку табору діти разом сформулювали Правила для учасників: слухати один одного, поважати, ділитися емоціями, допомагати. Щодня на фейсбук-сторінці організатори «Літа в театрі» розповідали про їхні активності.

Протягом цього часу луцькі художниці також писали власні картини, які виставляли на місцевих виставках-ярмарках і передавали частину коштів на ЗСУ. Такі ініціативи зараз дуже популярні в Польщі.

На одному із спільних заходів Людмила подякувала меру Цехоцинка за гостинність і подарувала йому картину.

«Це був мій жест вдячності за те, що місто так подбало про українців в нелегкий час. Адже саме у такі часи люди найяскравіше проявляють своє єство», – зауважує жінка.

Мимоволі я стала свідком дуже трепетного моменту життя Людмили та її доньки – щовечора перед сном вони разом промовляють власну молитву, в якій просять в ангелів захисту для України: «Ангелочки наші, дякуємо вам за день! Ми вас дуже любимо і просимо вас сердечно – візьміть нас під крильця свої і наше місто Луцьк близьких і рідних людей! Попросіть у Боженьки миру для України та світла в серця для всього світу!».