Загублені в Брюсселі: чому ЄС мляво реагує на війну в Ізраїлі та фріків Орбана і Фіцо
-
-
>
-
>
-
>
4027
Європейський Союз восени цього року на додачу до війни в Україні мусить реагувати одночасно ще на декілька вогнищ нестабільності.
Нові виклики спільноти – війна в Ізраіїлі, перемога у Словаччині проросійського Роберта Фіцо, перегляд бюджету та обговорення змін до 7-річного бюджету.
Традиційно псує нерви Віктор Орбан, фактично шантажуючи ЄС своїми «хотєлками» та приязню з путіним. Прем’єр Угорщини провів минулий тиждень, нахабно тролячи Захід – потискав руку путіну в пекіні, порівнював ЄС із репресивним Радянським Союзом і обіцяв затримати новий транш допомоги Україні.
Тут навіть головний дипломат Єврокомісії Жозеп Боррель не витримав і відповів Орбану, мовляв, ніхто силоміць Угорщину в ЄС не тримає.
Орбан не сумує, бо у передвиборчій кампанії партія Фіцо Smer SD обіцяла припинити військову допомогу Україні, заявляла про «фашистів» і «нацистів» серед її громадян, критикувала санкції проти рф і закликала до переговорів. Тепер пихатий угорський лідер збирається об’єднатися з Фіцо.
Не дивно, що у Брюсселі задоволені фактично поразкою «Права і справедливості» у Польщі. Ймовірне повернення Дональда Туска позбавить Орбана ще одного серйозного союзника в ЄС.
Із таким багажем проблем лідери ЄС зібралися 27-28 у Брюсселі на черговий саміт. Дискусії на ньому засвідчили непевність дипломатії блоку.
Орбан та Фіцо блокують пакет у 50 млрд євро Україні та обіцяють блокувати 12-й пакет санкцій проти росії з обмеження щодо газової, нафтової чи атомної сфери – у відповідь їм «читають лекції» та посміхаються.
Щодо Близького Сходу лідери погодилися на пропозицію Іспанії скликати мирну конференцію, мета якої – «забезпечити мирне співіснування між Ізраїлем та Палестиною у двох державах».
Як ЄС відповів на напад ХАМАС
Терор ХАМАСу в Ізраїлі показав, що євроблоку важко бути релевантним і спільно виступати на глобальній арені. Розмита відповідь ЄС на кризу в Газі перекреслила здобутки, дуже важко досягнуті ним після вторгнення росії в Україну.
Судіть самі: спочатку єврокомісар з питань сусідства та розширення Олівер Варгеї оголосив про одностороннє призупинення всієї допомоги ЄС Палестині на 700 млн євро. Наступного дня Єврокомісія пояснила, що йдеться не про призупинення, а про перегляд допомоги.
Одразу після терору ХАМАСу президент ЄК Урсула фон дер Ляєн негайно їде до Ізраїлю з візитом підтримки, робить різкі та однозначні заяви на підтримку Ізраїля і наштовхується на критику в деяких столицях ЄС, у Європарламенті, а також від верховного комісара Жозепа Борреля. Бо вона, бачте, була надто односторонньою та проізраїльською.
Іспанський соціаліст Боррель засудив напад ХАМАСу, водночас докоряючи Ізраїлю за блокаду Гази та підкреслюючи страждання палестинців, які законно обрали ХАМАС до влади.
Згодом Боррель організував екстрену зустріч міністрів закордонних справ ЄС в Омані, але її проігнорував міністр закордонних справ Ізраїлю. Потім провалилася ще одна зустріч – в Каїрі. Там не ухвалили спільної заяви, бо арабські країни не погодилися з позицією Заходу про виключну відповідальність ХАМАСу, який визнаний у Євросоюзі, США та Ізраїлі терористичною організацією.
Відтак, швидкої і впевненої реакції ЄС на кризу не вийшло. Прикметно, що перші зідзвони Байдена були з лідерами Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії. У списку відсутні лідери ЄС.
Politico пише, що війна в Ізраїлі загострила кризу стосунків між фон дер Ляєн, яка очолює виконавчу владу ЄС, і Шарлем Мішелем, колишнім прем’єром Бельгії, який очолює Європейську раду. Дійшло до того, що на саміті США-ЄС у Вашингтоні Ляєн та Мішель мали окремі зустрічі з Джо Байденом.
Хоча Мішелю офіційно доручено представляти ЄС на світовій арені, саме фон дер Ляєн має глибші стосунки з адміністрацією Байдена, зв’язок зміцнився напередодні та після російського вторгнення в Україну.
Хиткі часи вимагають рішучості і фон дер Ляєн почали називати заледве не королевою за те, що вона мало прислухається до колективної думки усіх членів ЄС і не бере до відома те, що загальну позицію блоку представляє його високий представник Боррель.
Чому дипломатія ЄС слабка
Ключова перешкода у тому, що ЄС поки не перетворився на згуртованого, об’єднаного та стратегічно налаштованого гравця зовнішньої політики, криється не у бюрократії Брюсселя чи численних договорах, які регулюють відносини між 27 членами.
Учасники блоку не надто зацікавлені в поєднанні зовнішньої політики чи навіть військової діяльності на наднаціональному рівні, бо зовнішня політика розглядається як основний елемент суверенітету нації.
Друга причина – бюджет ЄС на зовнішні справи є порівняно невеликим, а його дипломатична служба не є суб’єктом із прямою політичною легітимністю – такою, що мають національні уряди. Євросоюз не має сили примусу, адже тільки воєнна міць дозволяє надавати гарантії безпеки іншим.
Інша причина – різна історія, інтереси та географія 27 країн блоку. Наприклад, Греція має енергетичні та оборонні угоди з Ізраїлем. Інші проамериканські члени люблять виражати свій атлантизм, йдучи в ногу з Ізраїлем. Своя історія у Німеччини...
А от Франція має свою особливу, давню арабську політику. Й ось президент Франції Макрон на саміті у Брюсселі заявив, що якщо Ізраїль погодиться на масштабну наземну операцію в Газі, це буде «помилкою». Не забуваємо і про вплив на дипломатію демографії, наприклад, кількості арабів, що впливають на політику кожної з країн.
Відтак, реакція ЄС природно не може бути швидкою, хоч війна в Україні й істотно поліпшила механізм ухвалення рішень в ЄС. Якщо не змінюватися, перспективи для ЄС лише погіршаться – і через події на Близькому Сході, і через перспективу другого президентства Трампа.
Відтак, країнам-членам ЄС, мабуть, доведеться переглянути переконання про те, що збереження національного суверенітету важливіше, ніж спільні дії. Інший шлях – реформа ухвалення рішення в Євросоюзі. Наразі Берлін та Париж просувають ідею переходу від одностайного голосування у зовнішніх справах до кваліфікованої більшості. І це дозволить належно відповідати лідерам на кшталт Орбана чи Фіцо.
