В очікуванні «чорного лебедя» Лукашенко дурить Захід, переобирається та амністує на радянські свята

Диктатор Білорусі Олександр Лукашенко на початку листопада помилував двох жінок і 29 чоловіків, засуджених за статтею про екстремізм. Це вже п'яте помилування політичних в’язнів в Білорусі у 2024 році. 

Це знову блазень Кремля виляє хвостом перед Заходом, на щось сподіваючись? Чи він готується до «виборів», які раптово призначив на січень 2025-го? Про це «Район Закордон» розмовляв з Павлом Свердловим, головним редактором білоруського незалежного медіа «Єврорадіо». 

Павло Свердлов

– Павле, що означає така «благочинність» Лукашенка, який вкотре випустив частину раніше заарештованих за «екстремізм» білорусів?

– А ви помітили, кого він випустив на свободу 7 листопада? Там було семеро багатодітних батьків – чоловіків і жінок. Уявіть, що за надуманою політичною статтею режим арештував людей, на утриманні яких було декілька дітей! Тому давайте не будемо щось там говорити про акт гуманізму Лукашенка і про те, що режим вирішив показати гуманне своє обличчя.

Починаючи з 3 липня він випустив приблизно 150 людей. Це з 1400 політичних. Їхня кількість постійно змінюється, бо нові додаються, а частину, як бачимо, амністують чи просто закінчуються терміни ув’язнення. Тобто, випустив Лукашенко 10% схоплених. Але замість амністованих постійно привозять нових арештованих. Вже четвертий рік після виборів та протестів 2020 року репресії тривають. Мало того, обіцяні наступні типу вибори – на січень 2025 року. І у зв’язку з цими виборами почалася вже наступна хвиля репресій. Приходять до всіх, хто був зауважений на протестах. Перевіряються їхні телефони, квартири. 

Чому саме у ці відбулася амністія? Бо режим Лукашенка – глибоко радянський. Він навіть амністії призначає до радянських свят. Уперше людей звільнили 3 липня – на призначений Лукашенком день незалежності країни. А зараз амністію призначили умисне до 7 листопада. Ви розумієте, що це за день був в СРСР. До слова, навіть у Росії вже не святкують річницю жовтневого перевороту 1917 року. А у Білорусі й дотепер не тільки амністії до цієї дати приурочують, але й станції метро та великі будівництва здають «під 7 листопада».

– Що означає у Білорусі «сидіти за екстремізм»?

– Це за те, що читав незалежні медіа, коментував у соцмережах, ставив лайки. Фактично це за те, що поводився в мережі, як вільна людина. Хтось щось написав про Лукашенка, інший – про якогось мента чи суддю, які буди причетні до репресій. Людей вирахували і посадили. За перелічені «злочини» у Білорусі саджають на 1,5-2 роки. 

– У Європі часто пишуть, що амністії – це якісь сигнали Заходу. Мовляв, погляньте, я не такий страшний, я готовий бути нормальним.  

– Досвідчені та тверезі голоси у Білорусі та на Заході розуміють, що з Лукашенком годі домовитися, що він просто хитрує, напускає оману. Але є й такі, хто може подумати, що Лукашенко змінився, що ось тепер домовимося, він йде назустріч. Ось, думають такі, момент треба зловити і щось Лукашенко запропонувати: скасувати якісь санкції, часткову легітимність визнати, допустити як миротворця на уявні переговори з Україною. 

Лукашенко дуже хоче знову стати важливою фігурою – таким, як це було під час мінського процесу, а потім засідань так званої миротворчої групи. Для нового допуску до цивілізовованого суспільства треба бути не таким людожером, яким він є насправді. Тому треба показати людське обличчя. До того ж на Заході політики увесь час змінюються. В одного закінчилася каденція, приходить інший – менш досвідчений. Він може подумати, за логікою Лукашенка, що зможе домовитися з диктатором, адже той «в’язнів випускає». Але за понад 30 років не було західних політиків, яких Лукашенко у такий спосіб не обманув, створюючи враження про те, що він не злодій та диктатор. 

Сьогодні Захід вже важче обманути, бо після початку повномасштабки усі пам’ятають, що Лукашенко – агресор, що він надав територію росіянам, що білоруські заводи випускають і прості, і складні вироби для російської армії, а лікарні приймають поранених. 

Головне стосовно диктатора саме це – він допомагає Путіну та Росії воювати в Україні, а не те, що він такий буцімто добренький, бо за півроку випустив 150 людей, яких раніше без причин ув’язнив. До речі, щойно у двох містах – Слонімі та Сморгоні – за день забрали в міліцію 50 людей. Одних відпускає, інших загратовує… І це до дня виборів буде тільки посилюватися.  

– У вересні Лукашенко раптово оголосив про так звані вибори у січні. Що це за цирк? Встав не з тієї ноги чи тонкий політичний маневр?

– На посаду президента претендує зараз сім людей. Але вже видно, що це просто імітація процедур. Влада зріже на етапі збору підписів трьох-чотирьох і влаштує театр. Уявіть собі, що претендент від комуністів прийшов на пікет Лукашенка і підписався за те, щоб той йшов на вибори. Сміх та й годі: конкурент бажає перемоги диктатору. Це просто фарс. 

Були розмови, що диктатору вже 70 років і час проводити операцію «Спадкоємець». Але такого не знайшлося, бо Лукашенку страшно йти з такої посади. 

Що відбуватиметься? Дограє цей спектакль до кінця, намалює собі десь 80% і ніхто, крім наглядачів Лукашенка з Росії ці вибори не визнає. Поки Лукашенко залишатиметься, навіть у випадку закінчення війни в Україні, він буде фактором небезпеки для регіону. Поки такі люди лишаються, війна буде висіти Дамокловим мечем над регіоном. 

Частина людей Лукашенку й досі вірить. Це десь 20% білорусів, які отримують від режиму хороші зарплати та статус, можуть красти на власних посадах, є такі, що й не хочуть у чомусь розібратися. Цим людям і важливо слухати усю цю брехню – ті самі новини про помилування. Але цим самим вони несвідомо підтримують не Лукашенка чи Путіна, а війну в Україні. 

– Чи викосив Лукашенко усе розумне й живе у країні? 

– Не викосив, але загнав глибоко у підпілля. Люди ходять з дулями у кишенях ,але дістати їх і показати владі бояться. Це дорого коштує. Зараз опозиція обмірковує, що робити з виборами. Частина міркує, аби люди просто не виходили з дому у день так званого голосування, тобто ігнорували його. Мені не подобається такий хід думок, бо людина не буде думати, що вона хоча б якось пішла наперекір владі. Протест нині в Білорусі – це хоча б проголосувати не за Лукашенка, а за маріонеточного кандидата. Варто прийти на вибори і на дільниці зустрітися, поглянути в очі один одному й хоча б саркастично посміхнутися. 

Я не прогнозую вуличних протестів, доки вікно можливостей для білорусів закрите. «Чорний лебідь» мусить прилетіти до Лукашенка. Доля білорусів вирішується переважно в Україні, тому подяка та підтримка від білорусів вашій країні має бути безмежною. Лукашенко за останні роки не почали любити Лукашенка більше. Сам він нічого не зробив такого, щоб люди почали його любити більше. Люди думають про нього те саме, що у 2020 році. Просто нині немає лідерів для протестів.