Росіянин отримав довічне за вбивство українських військових у Німеччині

Окружний суд Мюнхена засудив на довічне ув’язнення 58-річного росіянина Юрія Журавльова за вбивство двох українських військових – уродженця Черкащини та вихідця з Каховки, що мав намір оселитися на Волині.

Суд встановив, що 27 квітня 2024 року підсудний після сварки за розпиттям алкоголю у центрі міста Мурнау, що у Верхній Баварії, сходив додому за ножем і, повернувшись, завдав чотири удари ножем у шию 36-річному Володимиру Козину, який помер на місці, пише Район.Закордон.

Потім він завдав сім ударів ножем по шиї, спині та тулубу 23-річному В’ячеславу Безуглому, який помер в лікарні від втрати крові. В момент вбивства українські військові мали фізичні обмеження для самозахисту через медичні фіксатори на їхніх руках.

Володимир Козін

Володимир Козін

Підозрюваного затримали відразу після вбивства за домашньою адресою. Він був в стані алкогольного сп’яніння.

Через можливий політичний мотив вбивства розслідування вів Центральний офіс з боротьби з екстремізмом і тероризмом (ZET) прокуратура Мюнхена.

На суді обвинувачений виглядав спокійним та іноді навіть розслабленим, ховав обличчя від фото та відеокамер, майже нічого не говорив, весь час крутив в руках чотки. Попри біографію «гопника» та спортивний одяг, він мав зовнішність російського інтелігента 19 сторіччя – сиве волосся, довшу сиву бороду, косматі темні брови. 

Журавльов відразу визнав свою провину у вбивстві і підкреслив, що не мав політичних чи ксенофобських мотивів на ґрунті національної ненависті. За його словами, він скоїв злочин в стані афекту через свою багаторічну алкогольну залежність. За його версією, українці образили його і він «втратив самовладання». У заключному слові він назвав алкоголь «чорним дияволом» і сказав, що дуже шкодує про те, що сталося.

Читайте також: Вбивство українців у Німеччині: військові встановили особу свого побратима

Адвокат підсудного просив покарання у вигляді 10 років позбавлення волі за ненавмисне вбивство і підкреслював, що підзахисний потребує лікування від алкогольної залежності. 

Вирок не є остаточним і може бути оскаржений протягом чотирьох тижнів. 

Цей вирок став 18 у біографії росіянина. Підсудний дезертирував з радянської армії у 1990 під час служби в Німеччині і весь цей час жив у Баварії. Як дезертир він отримав тимчасовий прихисток. Весь час у Баварії росіянин пив і скоював злочини – до вбивства українців їх було 17. Серед них: напади на людей з ножем та розбитими пляшками, крадіжки, водіння в стані алкогольного сп’яніння та інші. Загалом він провів у в'язниці більше 5 років. Між злочинами він працював на будівництві, або ж на кухні. Користувався соціальним житлом. Двічі подавав запит на політичний притулок і двічі діставав відмову, проте не був депортований до Росії.

Українські військовослужбовці проходили в Німеччині реабілітацію за програмою Kleeblatt-MedEvac. Ця програма діє в країнах Євросоюзу та забезпечує лікування українським військовослужбовцям і цивільним, які отримали травми внаслідок збройної агресії РФ проти України або мають онкологічні захворювання.

Володимир Козін та Вячеслав Безуглий приїхали по ній до Німеччини у 2023 році через травми, отримані на війні.

Для Володимира Козіна повномасштабна війна розпочалася зі швидкої окупації його рідного міста Каховка Херсонської області у 2022 році. Там він народився і виріс, закінчив школу, працював вантажником та різноробочим. 

Володимир був єдиним чоловіком в родині. З юності був захисником для мами й чотирьох сестер. Служив в армії. Вирісши на березі Дніпра, Володимир обожнював все, що пов'язане з відкритою водою і, особливо, риболовлю. Його пам’ятають як дуже веселу і життєрадісну людину.

Виїхавши з окупованої Каховки, Володимир деякий час займався волонтерством, а потім став солдатом у Збройних силах України. Він служив у 81 аеромобільній бригаді. Проходив навчання для українських військовослужбовців за кордоном, брав участь у боях у Донецькій та Запорізькій області. 

Декілька разів чоловік отримував поранення, але щоразу повертався на службу. У нього був позивний «Кіт», тож  жартував, що має щонайменше сім життів. 

Після останнього поранення він втратив декілька пальців на правій руці і його відправили на лікування в одну з найкращих європейських клінік з лікування травм у Мурнау. 

У затишному містечку біля підніжжя Альп українському військовому подобалося. Тільки з німецькою мовою було складно, а Володимир дуже любив спілкування.

У Мурнау він познайомився з В’ячеславом Безуглим. Буквально за декілька тижнів до вбивства тому виповнилося 23 роки. 

Безуглий теж був хлопцем з багатодітної родини. Він народився і виріс в селі Черкаської області, приблизно за 130 кілометрів від української столиці. Після закінчення школи навчався в залізничному училищі. 

У Німеччині Вʼячеслав проходив лікування та реабілітацію після тяжких поранень, які отримав під час виконання бойового завдання на Запоріжжі.

В’ячеслава Безуглого поховали в рідному селі. У нього залишились батьки, молодша сестра і двоє старших братів. Один з них теж був на війні й вже майже три роки вважається зниклим безвісти.

Володимира поховали на Волині, у селищі Локачі. Там тепер живе одна з його сестер і мама. Володимир мріяв після війни теж там оселитися, одружитися, виховувати дітей.

На суді нікого з рідних загиблих не було. 

«Хотілося б подивитися на цю людину, але брата це не поверне», – сказала сестра  Володимира Ганна Даниленко напередодні суду. 

Після закінчення суду вона зазначила, що задоволена вироком.

Читайте також: Вижили на фронті, загинули від рук росіянина в Німеччині: судять вбивцю українських військовослужбовців

Анастасія БЕРЕЗА