Я був у ТікТок та Telegram і мій мозок поплавився: відкрите інтерв’ю Дмитра Кулеби в Луцьку

Дмитро Кулеба після відставки з посади міністра закордонних справ певний час витримував паузу у комунікаціях. З весни до вересня 2024 року його не було в ефірі, натомість читачі його інстаграму спостерігали за його мандрівками Україною.

Тоді Кулеба заїхав і в замок Любарта у Луцьку. У коментарях його запросив на зустріч зі студентами ректор Волинського національного університету Анатолій Цьось. 24 квітня Кулеба дав відкрите інтерв'ю у ВНУ.

Нині Дмитро Кулеба один з найцікавіших співбесідників, бо вже має розкіш не прикрашати відповіді та не ухилятися від питань. Кулеби вже достатньо багато в медіа, але щоразу ці виступи розбирають як світязькі пончики.

«Район.Закордон» вибрав для читачів найцікавіші фрагменти луцького виступу колишнього керівника української дипломатії.

Відкрите інтерв’ю Дмитра Кулеби в Луцьку, фото - ВНУ

Зникло слово «перемога»

Дозвольте скористатися спортивною термінологією. Ви не виходите на поле, якщо не вірите у перемогу над своїм опонентом. якщо ви зневірені, ваші шанси суттєво зменшуються. У нас відбулася неприємна деволюція. У 2022 році ми всі вірили у перемогу. Після 2023 року це слово зникло з нашого словника та з лексикону наших партнерів. А у суспільстві стало ніби непристойно про перемогу говорити. Буцімто, ти що – фантазер?

Це велика помилка. У Росії знають, що для них означає перемога, бо від 2022 року їхні бажання абсолютно не змінилися. 

Нам також треба відповісти на питання – а що для нас означає перемога. У цьому немає нічого утопічного чи ілюзорного. Щоправда, я вам визначення не дам, це особистий вибір. Тільки нашим громадянам ухвалювати рішення: ось цей кінець війни – перемога чи поразка України. У жодному разі не можна соромитися говорити про перемогу України.

Люди хочуть бачити в політиках те, що бачать у соцмережах

Дональд Трамп – людина, яка прийшла в політику із шоу-бізнесу. У ньому головне правило: все задля уваги. А ще: хочеш вижити – дивуй.

Головне – тримати увагу на собі. Нав’язувати свій наратив, змушувати інших відбиватися від тебе, а не навпаки.

Друга теза з першою пов’язана. Завжди роби неочікуваний рок. Бо це те, що тримає увагу і те, що дозволяє тобі викликати сильну емоцію стосовно себе.

Відкрите інтерв’ю Дмитра Кулеби в Луцьку, фото - ВНУ

Ви всі читаєте книги та дивитеся фільми. Якщо сюжет нудний, ми відкладаємо книгу і вимикаємо серіал. Ми дивимося серіал і перечитуємо книгу тоді, якщо вона постійно тримає увагу. Люди з шоу-бізнесу ці правила знають достеменно і тому приходять у політику з цим елементами. А класичні медіа побудовані за іншими стандартами. Вони стають на диби, бо це не те, як повинні функціонувати політика і суспільство.

Люди хочуть бачити в політиках те, що шукають у соцмережах: швидкі відповіді на всі питання. Але справжня класична політика – це не прості та швидкі рішення.

 «Я твердошкірий, але два випадки зі ЗМІ завдали особливого болю»

Це була «історія з лопатами», якими я нібито закликав обороняти Україну, а також про те, що після відставки я їду з України (насправді – він просто викладатиме у Гарварді, але мешкатиме в Києві – Район.Закордон).

В обох випадках традиційні та нові медіа зіграли на заголовку. Щодо лопат, то це були дні, коли ми боролися за американський бюджет. Пригадуєте – це коли американці на сім місяців загальмували надання воєнної допомоги нам. Усі чекали, що без зброї Україна піде на поступки. Я тоді сказав американським журналістам, що ті, хто в США думають, що ми здамося – помиляються. Ми й з лопатами будемо воювати за свою незалежність. Що було далі – ви знаєте, ЗМІ написали, що Кулеба закликав воювати лопатами. Мій помічник тоді заледве не плакав.

Класичні медіа під тиском нових (соцмережі, блоги) дедалі частіше приймають їхні правила: швидкість та категоричність. А це неможливо для класичних. Тому дедалі більше помічаємо помилок у відомих ЗМІ.  

Залужний списав зошити під конспекти

Валерій Залужний – нормальний посол. Ми перед вступом на посаду усіх дуже ганяємо на тестах у підготовчий період. Особливо це стосується так званих некар'єрних дипломатів, адже вони приходять на дипслужбу ззовні, не мають фахової освіти.

Можу сказати, що я бачив тільки двох кандидатів, які пройшли усю цю процедуру на «відмінно». Це Валерій Залужний та Ірина Венедіктова (колишня генпрокурорка, яка нині посол у Швейцарії – Район.Закордон). Вони надзвичайно ретельно готувалися, списали зошити конспектів, постійно приходили до мене за порадами, щоб додатково питали. Там питання було про надзвичайну внутрішню налаштованість для такої роботи.

Про головні внутрішні виклики після війни

Перше – це внутрішня Руїна. Як казали класики, «щоб самі себе не звоювали» (це слова Івана Мазепи – Р.З.). Нас уже почали розривати суперечки: хто більший патріот, хто як допомагає війську. Ці емоції поки тримає і згладжує ситуація воєнного стану. Але щойно його не стане…

Інший великий виклик після війни – економічна модель України, яка фактично є феодально-рентною. А нам потрібні економічні свободи, щоб кожен міг стати підприємцем.  

Про те, чи змінив би книгу «Війна за реальність» і заборонив ТікТок та Telegram

Все, що треба знати людині, щоб зберегти здоровий глузд і не дозволити собою маніпулювати та при цьому бути здатним допомагати своїй країні перемагати у війні за реальність, я написав у своїй книзі. З моменту її видання у 2018 році я її не перечитував. Єдина зміна, яку б я зараз зробив, то поміняв би місцями два правила (їх всього п’ять: спиратися на реальність, критично мислити, керувати емоціями, відчувати спільноту, взаємодіяти з державою – Район.Закордон).

Відкрите інтерв’ю Дмитра Кулеби в Луцьку, фото - ВНУ

У 2025 році вважаю, що контролювати емоції у нашому світі набагато важливіше, ніж критично мислити. Бо якщо ти не можеш контролювати емоції, то сформувати культуру критично мислити практично неможливо. І нас розводять постійно на емоціях. У книзі «Війна за реальність» є розділ про зради та перемоги. Цю дихотомію для нас придумали росіяни. Нібито український мозок існує тільки у двох станах: або в перемозі, або в зраді. Зрада-перемога тепер стала мемом у фейсбуці. В Україні усі цими крайнощами мислять.

А що таке зрада і перемога? Це два крайніх емоційних стани. Якщо ми кілька разів на день на такій гойдалці покатаємося, то вам будь-який лікар скаже, що це призводить до божевілля. Жоден мозок такого не витримає. Вибийте ці слова і категорії зі свого словника. Не кожне слово, а саме зв’язку.

Я не є користувачем ані TikTok, ані Telegram. Я був там і мій мозок поплавився. Я зрозумів, що якщо я там залишуся, мені кінець.  Мої діти є в обидвох мережах. І я нічого з тим зробити не можу. Чи я вважаю, що їх треба заборонити? Якщо чесно, то так. Але я розумію, що, по-перше, люди не готові від них відмовлятися і це викличе соціальний бунт в країні. По-друге, щось прийде інше. Ми живемо в епоху появи нових платформ. Тому у мене немає відповіді на питання, як з цим боротися. З іншого боку, Вконтактє та Однокласніки заборонили. Стояв галас, крики: «Як так можна?!». Але зрештою, усі живі та здорові.

Читайте також: Слова Трампа теж вбивають

Відкрите інтерв’ю Дмитра Кулеби в Луцьку, фото - ВНУ