Візит Папи в Україну ближче, ніж нам здається: науковець УКУ про виклики та сподівання Лева ХІV

15 травня 2025, 08:00

990

Візит Папи в Україну ближче, ніж нам здається: науковець УКУ про виклики та сподівання Лева ХІV

У Ватикані готуються до інтронізації нового Папи Римського. Вперше ним став народжений у США.

Дуже швидко Лев ХІV проявив значну відмінність від попередника ― прихильність до України в її прагненні справедливого миру. Про це пише італійська La Stampa.

Додамо до цього згадку про Україну в першій недільній промові, й те, що першим главою держави, з яким говорив новообраний Папа, став Володимир Зеленський. Тоді йшлося, зокрема, про повернення депортованих Росією дітей до України. Зеленський також сподівається бути на інтронізації Лева XIV 18 травня, якщо дозволить графік.

Про те, яким може бути понтифікат нового очільника католиків світу, які виклики стоять перед Святим престолом нині, Району.Закордон розповів Роман Назаренко, директор Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету.

Чому обрали саме кардинала Прево

Два дні для конклаву – це був найбільш очікуваний період для виборів. Головні фаворити, яким пророкували папство, програли, і кардинали обрали компромісного кандидата.

По тому, яке ім’я обирає собі новий Папа, можна орієнтуватися, яким буде його вектор.

Роберт Френсіс Прево взяв собі ім’я Лева ХІV. А от попередній Папа з таким іменем – Лев ХІІІ – був людиною ХІХ століття, хто зробив значний внесок у перехід Католицької церкви та Ватикану в нові умови ХХ століття. Новий понтифік має досвід як служіння у звичайній єпархії, місіонерства, так досвід керування в ордені Августинців та в курії.

Лев ХІV – не зовсім американський «американський папа». Він мав місії в Латинській Америці, а ті середовища, з яких він походить, орієнтовані на соціальний компонент і бути близькими до різних верств населення.

«Голос слабких буде почутий», – це заклик з першого виступу Лева XIV.

Вибір цього Папи – радше компромісне рішення. З одного боку - прогресистські ідеї на продовження лінії папи Франциска. Але й були і, хто хотів менше загострювати на викликах сучасності, а повернутися до традицій.

Новообраний папа однозначно продовжить лінію Франциска – зрештою він був його помічником і був нещодавно висвячений на кардинала, наприкінці 2024 року, – і це той Папа, який може сказати «ні». Ми бачили його критику президента США. Він вестиме власну лінію – лінію Франциска у більш консервативному ключі.

Папа допомагатиме Штатам?

Навколо Ватикану завжди є політичні віяння. З одного боку, є критики того, що Ватикан буцімто неактивний, а Папа Римський мав би більше впливати, закінчити війни і т.п. З іншого боку завжди будуть шукачі теорій змови, мовляв, Папа керує світом.

Покійний папа Франциск показав навіть своїм похороном, що Ватикан залишається важливим геополітичним гравцем. Усі провідні лідери цивілізованого світу приїхали до нього.

Франциск показав, що Ватикан – це про духовне лідерство, а не про політичне. Тому я б не вважав, що новообраний папа буде маріонеткою в руках Дональда Трампа. Нагадаю, що він критикував Трампа свого часу, на чорне казав чорне, на біле – біле.

Не думаю, що у такий турбулентний час, коли архітектура сучасного світу надто складна, коли все навкруги валиться, Ватикан наважився б обрати неоднозначного папу – суперпрогресивного чи суперконсервативного.

У турбулентні часи – Папа, що балансує, – найкращий вихід із ситуації. З того, що доноситься з Риму – саме такою була одна з ключових мотивацій вибору – не добити цей світ остаточно.

Чому неєвропейський Папа

Так, це данина тому, що більшість католиків нині мешкають в Америці, а Європа не є суто чисельно центром католицизму.

Я люблю повторювати, що християнство – це релігія, що мігрує. Вона започаткувалася на Близькому Сході, далі пішла в Європу, Америку. Нині бум в Азії на християнство. Кожний другий житель Південної Кореї, наприклад, цікавиться чи приймає християнство.

Справді більшість християн проживає поза межами Європи. А у 2050 році трьома найбільшими християнськими державами будуть США, Бразилія та Нігерія, чотири з десяти християн житимуть в Африці.

Християнство треба уявляти зараз таким, що охоплює, так званий Глобальний Південь. Те, що новий Папа не з Європейського континенту, ці тенденції підтверджує.

Нині у Європі є певні виклики для християнства, наприклад, секуляризація. Іслам я не назву як загрозу, але на Старому континенті з’являється багато представників інших релігій. У тому ж 2050 році кожний десятий житель Європи буде мусульманином. Хтось скаже – лише десятий, інший – аж десятий. Християнство мігрує по світу, але це ознака й того, що воно зробить аджорнаменто – оновлення, повернення до тих джерел, які були в Європі.

Які виклики перед Ватиканом вирішуватиме Лев XIV

У цьому сенсі є кілька напрямних.

Одна з них стосується тіла людини, статевості, біоетики. Це про аборти, штучне запліднення, евтаназію, генну інженерію. Тобто, все, що крутиться навколо тілесності.

Інший напрямок – все, що крутиться навколо сучасних технологій, – штучний інтелект, генна інженерія. І на це потрібна реакція Ватикану.

Пригадую, коли з'являвся інтернет, католицька церква видавала енцикліки й намагалася іти в ногу з часом. Те саме було у 1960-ті роки сексуальної революції в США.

Окремий керунок в глобальному плюралістичному світі – це міжрелігійні стосунки. Якими вони будуть: діалог чи конфронтація? Тут різні прогнози, але взаємодія з найбільшими релігіями, тим же ісламом, буде ключовою.

З середини XX століття, від Другого ватиканського собору, католицька церква вперше виказує ставлення до нехристиянських релігій. Тоді Церква офіційно звернулася до мусульман, юдеїв, буддистів. Ця лінія триватиме.

І буде ще одна, четверта напрямна, – це геополітика. Мені видається, що компромісний варіант вибору Лева XIV був би неможливий, якби кардинали не дізналися чітку позицію нового Папи щодо війни в Україні та до арабо-ізраїльського конфлікту.

Новий Папа у 2024 році був долучений до дипмісій Ватикану, що стосувалися війни в Україні. Тому він не є далеким від нашої війни. Мені чомусь здається, що він буде гострішим у своїх висловлюваннях. Він не має бекграунду Франциска і може з чистого листа мовити і дати більше підтримки Україні. Не знаю, чи вона буде такою масштабною, як цього хочуть українці.

Ватиканська політика своєрідна. Папа ставиться до представників різних країн та континентів однаково. Тому нам треба мати дорослу позицію: з одного боку просити підтримки. З іншого боку, маємо тямити, що Папа дивиться на світ глобально. Він не може бути проукраїнським, проросійським чи проамериканським, а є проватиканським. Це те, до чого треба бути готовими в наших очікуваннях.

Візит до України

Як на мене, відсутні геополітичні перепони для того, аби понтифік приїхав до України. Якщо не Харків чи Київ (хоч це були б важливі жести), але принаймні до Львова точно міг би приїхати.

Роль Папи – це бути з вірянами й просто з людьми доброї волі, які його потребують. Невже приклад і страждання українців є недостатніми для того, щоб Папа приїхав? Якщо Лев XIV відставить на другий план політичні моменти, а на перший виставить свою пасторську позицію, то йому нічого не заважатиме приїхати до Львова. Це був би фантастичний прояв того, що Папа приїхав до своєї пастви. І це був би сильний хід від Ватикану. Папа не став би на чийсь бік у війні, але він приїхав би до нужденних.

Думаю, що візит нового очільника Ватикану в Україну ближче, ніж нам поки здається.

Довідка Район.Закордон

Колишній Роберт Френсіс Прево, а нині Папа Римський Лев XIV народився в Чикаго (штат Іллінойс) 14 вересня 1955 року. Йому майже 70 років, що є досить молодим віком для обраного понтифіка.

Батько Луї Маріус Прево французького та італійського походження і мати Мілдред Мартінес іспанського походження — отже, представляє і європейське коріння, і обидві Америки — Північну та Південну (служив єпископом в Перу, про що згадав у першій промові, частину її виголосивши іспанською мовою).

Читайте також:

Останні новини

Всі