Домашнє і гендерно зумовлене насильство, реалії Латвії: шокуючі факти й унікальний досвід запобігання

Юлія Сабаєва

Подякувати

13 червня 2025, 09:20

  1763

Зберегти

Сухі цифри, які ілюструють ситуацію з гендерно зумовленим і домашнім насильством у Латвії,  вводять  у ступор і залишають важкий тривалий післясмак, навіть якщо ти дивишся на них очима українки, яка щодня живе в реаліях війни. З цими цифрами та досвідом протистояння насильству я ознайомилась, будучи у складі української делегації в Латвії.

Отже, статистика.

У 2022 році 22 жінки в Латвії були вбиті їхніми партнерами. У той же час за цей самий період у країні взагалі були відсутні випадки, коли чоловіка було б вбито його партнеркою. Питання про це – про кількість «навпаки», про чоловіків, вбитих жінками – навіть здивувало наших латвійських співрозмовниць.

Станом на зараз агресорів, яких правоохоронці Латвії ізолювали з дому через вчинене насильство – близько однієї тисячі на рік.

При цьому дефіцит кадрів у поліції складає 45%.

Одна дівчинка з п’яти й один хлопчик з семи зазнають сексуального використання (тут використовують саме такий термін, бо ведуть мову про ситуації від фото до зґвалтування). У спеціальному державному закладі в Ризі, де документуються ці злочини – Будинку Дитини – проводиться по два-три допити дітей щодня (крім вихідних). За момент нашого спілкування наймолодшою дитиною, яка побувала на допиті, є п'ятирічна дівчинка. Більшість постраждалих – дівчата-підлітки.

А тепер вдумайтесь: йдеться про країну з населенням менш як два мільйони!

Саме ці реалії, які досягнули масштабів національного лиха, змусили Латвію напрацювати унікальний досвід запобігання насильству, який тепер запозичують інші країни. Це зроблено й робиться на всіх рівнях – законодавчому, просвітницькому, громадському, волонтерському тощо.

Заступниця начальника управління реагування поліції Риги Івета Валайне працює у правоохоронній системі майже 20 років, регулярно стикаючись із насильством. Проте навіть її, попри величезний досвід, згадки про деякі подробиці під час нашої розмови змушують витирати сльози.

Латвійське законодавство щодо запобігання насильству є досить жорстким. Воно поділилось на «до» то «після» майже рік тому після резонансного в Латвії злочину: чоловік убив свою матір, свою 10-річну доньку, а потім покінчив життя самогубством. Його дружина, повернувшись з роботи, зайшла дома їхні тіла. До того чоловік багато разів потрапляв у поле зору поліції через агресивну поведінку в родині.

Не занурюючись у тонкощі латвійського законодавства, зазначимо, що на побутовому рівні механізм його роботи такий. Після виклику поліції, переконавшись, що йдеться справді про насилля, правоохоронці зобов'язані (саме зобов'язані, а не мають право) ізолювати агресора від дому на певну кількість годин. Для тих, хто перебуває в стані алкогольного сп'яніння, це 12 годин. Якщо агресор не може пересуватись самостійно, поліцейські зобов'язані у своєму транспорті вивезти його за 5 кілометрів від дому.

На питання українок – хіба людина, яка не може пересуватись самостійно, може вчиняти насильство? – Івета Валайне відповідає:

Якщо протягом 30 днів постраждалі подають відповідний позов, суд виносить припис для агресора не наближатись до будинку на 5 кілометрів. Те, що саме він може бути власником будинку, що його робота поруч із будинком, що йому ніде жити – все це проблеми самого агресора. Латвія – країна невелика, й іноді оці 5 кілометрів означають «за межами населеного пункту». Проте це також проблема самого агресора.

Тюремний термін для агресорів після згаданої вище справи вбивці-самовбивці збільшився з 3 місяців до 3 років. Крім того, агресори зобов'язані проходити спеціальні курси.

Найбільш жорсткі норми закону діють з 1 липня 2024 року, тому ще проходять так звану обкатку. Є зустрічні позови від агресорів, яким заборонено наближатись до постраждалих на 5 кілометрів. Є реально казусні ситуації, коли агресор і жертва можуть випадково зустрітись в магазині... Механізм впровадження норми закону продовжує вдосконалюватися.

Комплексною роботою з дітьми, які зазнали сексуального використання, займаються в Будинку Дитини (Bērna māja). Він є міжнародно визнаною моделлю (програмою) співпраці спеціалістів для надання найкращої підтримки таким дітям. Заклад розташований при центральній дитячій лікарні в Ризі. Завдяки відносно невеликій площі країни сюди протягом одного дня можна приїхати з будь-якого регіону країни та встигнули повернутись додому.

Будинок Дитини працює близько двох років. Ідея його створення полягала в тому, щоб зібрати під одним дахом усіх фахівців, які працюють з дітьми зазначеної категорії. Це було зроблено для того, щоб дитина лише один раз дала свідчення, щоб не ретравмувати її повторно розмовами про те, що з нею сталось. Допит дитини лише один раз проводить психолог, а інші фахівці – слідчий, адвокат тощо – спостерігають за цим через відеокамеру.

Тобто, психолог на допиті виступає свого роду інструментом, який допомагає отримати від дитини максимально точну інформацію, ведучи бесіду за спеціальним протоколом. Він встановлює контакт з дитиною, вчить її розповідати за принципами «не знаєш – не задай», «не пам'ятаєш – не придумуй» тощо, все це – без навідних запитань.

Так само в Будинку Дитини проводиться медична експертиза. Щоправда, за словами фахівчинь закладу, медична експертиза допомагає в суді лише в 1% випадків.

Для дітей чи їхніх батьків/опікунів зручно те, що вони не залишаються тут ночувати – вони перебувають у закладі лише один день. Як вже було сказано, доїхати сюди для одноденної роботи реально з будь-якого регіону невеликої Латвії. При цьому найближчим часом планується відкрити філії Будинку Дитини ще у двох регіонах країни – західному й східному.

Через масштаби проблеми в Латвії приділяється дуже серйозна увага запобіганню сексуальному використанню дітей. Дуже багато в цьому напрямку робиться в центрі Дардедзе (Dardedze, в перекладі веселка, райдуга).

Як зазначає його керівниця Лайла Балоде, організація частково є громадською, а частково працює на балансі аналога українського державного закладу, покликаного допомагати родинам і дітям. Один із напрямків роботи закладу – допомога молодим родинам з дітьми.

Якщо це – досить типовий напрямок соціальної роботи для будь-якої цивілізованої країни, то інший напрямок є цілком унікальним. Можливістю придбати франшизу на нього колись цікавились і представники України. Зараз тривають домовленості щодо франшизи з Молдовою. Полягає робота в наступному: дітей, яких привозять сюди групами по 26 осіб з усієї Латвії, в унікальній ігровій формі вчать розпізнавати насильство та протистояти йому.

Зустрічає їх нестаріючий 20-річний відомій вже свій Латвії персонаж Джімбо у виконанні нині 30-річного харизматичного Томаса Тулиньськіса. А діти вже про нього знають, бо в кожному дитячому садку про нього їм розповідали методисти... Джімбо повідомляє гостям, що тут діють три правила: говорити голосом не гучніше «кімнатного», не бігати й торкатись один одного лише з добрими намірами. Ділить на 2 групи по 13 дітей... І далі діти йдуть до різних кімнат (потім міняються).

У першу кімнату веде двоє дверей, класичні й маленькі, дитячі. Маленькі дуже ваблять не лише дітей: скористався ними дехто й з української делегації.

Серед іншого, в кімнаті кілька замкнених на ключі шухлядок. Відкривши одну з них, діти бачать хороший чи поганий секрет. Подарунки під ялинкою – хороший... Спроба показати дитині порно – погний... Демонстрація статевого органу – поганий... І одна з шухлядок – для того, щоб діти там розмістили власний секрет.

Використовуючи наочність, дітей вчать правильно називати свої статеві органи. Адже умовне «квіточка» може призвести до того, що діти не зможуть правильно розповісти близьким про спроби насильства.

Дітей також вчать реагувати на спроби насильства: «Кажу «ні». «Йду, тікаю». «Розповідаю близьким людям...»

...Тим часом у другій кімнаті дітей вчать усвідомлювати, що зовнішність буває оманлива – приємна на вигляд людина може бути небезпечною. А також показують фільм про насильство.

Потім групи переходять з кімнати в кімнату.

Заняття, яке загалом триває півтори години, лишає захват і дуже серйозний відбиток у свідомості дітей. Потім це підкріплюється у дитячих садках та школах.

А ще тут унікальний дизайн. Його за символічну плату зробила відома дизайнера з Латвії Алла Бутелла, яка наразі мешкає в США. Тут просто приємно перебувати. І якщо після спілкування з латвійськими поліціянтками та керівницями Будинку Дитини осад лишається дійсно важкий, то після своєрідного квесту в центрі Дардедзе – тільки позитивні емоції.

Читайте також:  Жінки і підприємництво: естонсько-український діалог у дії