«Роблю усе, щоб українці були на слуху»: журналістка з Одеси отримала головну радіопремію Ірландії
-
-
>
-
>
-
>
1860
Ірландський радіо-«Оскар» у 2025 році здобула журналістка з Одеси Юлія Рябова за документальні проєкти про українських біженців та подкаст «Нові резиденти» на «Радіо Керрі». IMRO Radio Awards – національна премія у сфері радіо в Ірландії. Українку відзначили у номінації «Новачок року».
Юлія переїхала до Ірландії у 2023 році й проживає у графстві Керрі, де поселилися ще близько дев'яти тисяч українців. У своїх радіопроєктах вона розповідає про особливості систем освіти чи медицини в новій країні, разом з експертами дає поради щодо працевлаштування чи навчання для українців, які вимушено опинилися за кордоном.
Однак журналістка також знайомить ірландців з новоприбулими жителями й досліджує спільні та відмінні риси в культурах обох держав.
Про високу нагороду за свою роботу, життя в ірландській родині та особливості інтеграції в острівній державі – Юлія розповіла в інтерв’ю Район.Закордон.
Ірландці люблять життєві історії
Із золотою нагородою та синьо-жовтим прапором Юлія Рябова позувала на церемонії нагородження IMRO Radio Awards. Вона розповідає, що хоч подія проходить без червоної доріжки, атмосфера національної премії напрочуд святкова, тому її й прозвали ірландським радіо-«Оскаром».
Журі відзначило українку за її роботу протягом року, спрямовану здебільшого на інформування та допомогу в інтеграції біженцям з України.
«Я намагаюся якомога більше підтримувати присутність України і українців в ірландському медіапросторі, щоб ми були на слуху: і ті українці, які тут, і те, що відбувається вдома», – розповідає про свою роботу журналістка.
У пошуках ведучої подкасту «Нові резиденти» представники місцевого «Радіо Керрі» запропонували цю роботу Юлії, яка навчалася на курсі журналістики від місцевого коледжу. У лютому 2024 вийшов перший епізод подкасту, у якому Юлія Рябова та її співведуча Наталя Красненкова говорили про доступність житла для українських біженців у Ірландії.
Перші вісім епізодів записували українською мовою, адже на старті місією проєкту була допомога біженцям, які тільки приїхали до нової країни й не встигли вивчити мову. Згодом «Нові резиденти» почали виходити англійською, оскільки у Керрі проживаються багато мігрантів з різних країн світу.
«Є люди, які приїжджають сюди на навчання чи на роботу. Дуже часто, що цікаво, це любовні історії, коли хтось закохується в ірландця чи ірландку. Хотілося розповідати місцевим про неірландців, а це народ, який дуже любить життєві історії. І це спосіб до них достукатися, тому що просто новини про Україну слухати не так цікаво, як історію українця, який розповідає про свій шлях. Це більше западає в душу і зачіпає ніж загальні теми», – пояснює журналістка.
Також вона додає, що у подкасті окремо намагалася фокусуватися на історіях успіху, які можуть надихати та нагадувати, що життя продовжується.
За словами Юлії, після релізу україномовних епізодів вони отримували багато запитів від українців із проханнями висвітлити різні теми, однак англомовні випуски теж збирали чимало реакцій від ірландців.
«Ірландія – це острів. Хтось багато подорожує, а є люди, які ніколи не виїжджали за межі країни. І для них, напевно, дивно бачити всі ці різні обличчя на вулицях і не розуміти, що це за люди, що за цим стоїть. Коли вони слухають подкасти, то більше розуміють, і це будує такі мостики між різними громадами», – припускає одеситка.
Окрім подкасту, свою нагороду Юлія отримала і за документальні радіопроєкти. Один із них, «2000 миль: українські студенти в Керрі», присвячений досвіду українських школярів та їхній інтеграції у новій країні.
За словами авторки, підліткам простіше адаптуватися, особливо з погляду вивчення мови, але на заваді стають культурні бар’єри. Переживши складні досвіди, вони часто швидше знаходять спільну мову з дітьми інших мігрантів з Польщі, Іспанії чи Португалії.
«У мене були знайомі мами з дітьми та школярі. Я дуже вдячна їм, що вони мені довірилися і у нас вийшло кілька дуже щемких розмов, тому що інколи підлітки цікаво формулюють якісь речі.Англійська - нерідна для них мова, вони на різному рівні нею володіють, але інколи формулюють якісь речі так, як жоден дорослий би не сформулював. І мені здається, це дуже западає в серце», – каже Юлія.
Героїнею проєкту стала також ірландська вчителька, яка навчає українських хлопчаків англійської й «вболіває за них усім серцем».
Другий проєкт «Надія і диво» був присвячений українським жінкам, яким довелося з нуля будувати своє життя в Ірландії. До нього увійшли три історії жінок, які відкрили свій бізнес чи знайшли роботу в новій країні й при цьому продовжували піклуватися про своїх дітей.
Загалом ірландців Юлія називає дуже привітними. Їх хвилює ситуація в Україні, адже, за словами Юлії, ми маємо багато спільного, бо це «країна, яка постраждала від сусідньої імперії, дуже довго виборювала незалежність, пережила голод і у якої теж забирали мову».
Як і в багатьох європейських країнах, в Ірландії теж є антимігрантський рух, але Юлія додає, що з хейтом у свій бік не стикалася й навпаки відчувала від місцевих багато підтримки.
Читайте також: Ремонт укриттів, уроки англійської й допомога діями: як ексречник президента Європейської Ради волонтерить на Рівненщині
Навчання стало шляхом інтеграції
Початок повномасштабного російського вторгнення Юлія Рябова зустріла в Одесі, де працювала журналісткою на місцевому телеканалі. Однак перші зимові блекаути «вдарили морально», тож дівчина вирішила виїхати з міста. Спершу планувала переїхати в інше місто України, однак не знайшла нагідного місця роботи, тож обрала Ірландію через знання англійської.
«Протягом цього навчання, напевно, я адаптувалася набагато краще, тому що протягом перших тижнів у мене просто боліла голова від кількості англійської. Ти намагаєшся слухати, але лектор говорить і в якийсь момент твій мозок просто вимикається, тобі треба перезавантажитись. Через 15 секунд він вмикається назад, а ти вже пропустив, куди пішла розмова за цей час», – пригадує журналістка.
У цьому графстві жителі говорять швидко та з сильним акцентом, що також ускладнювало розуміння. Як і те, що місцеві викладачі та студенти часто обговорюють людей зі свого медійного поля й це заважало українці розуміти контекст. Однак поступово ситуація змінювалася.
«Я не збиралася повертатися до навчання, але зрештою, спробувавши працевлаштуватися, поговоривши з різними людьми, зрозуміла, що навчання - це один з найкомфортніших шляхів інтеграції, тому що це з психологічної точки зору дає тобі стабільність на певний час. Там тебе постійно оточує англійська мова, тому що життя в українській громаді, де ти оточений своєю культурою, часто стає проблемою для українців в еміграції, бо заважає інтеграції в суспільство», – пояснює одеситка.
Курс проходив у співучасті з Радіо Керрі, де один з менторів працював ведучим. Тож студенти могли одразу спробувати себе в різних ролях у медіа.
«Протягом цього навчання, напевно, я адаптувалася набагато краще, тому що протягом перших тижнів у мене просто боліла голова від кількості англійської. Ти намагаєшся слухати, але лектор говорить і в якийсь момент твій мозок просто вимикається, тобі треба перезавантажитись. Через 15 секунд він вмикається назад, а ти вже пропустив, куди пішла розмова за цей час», – пригадує журналістка.
У цьому графстві жителі говорять швидко та з сильним акцентом, що також ускладнювало розуміння. Як і те, що місцеві викладачі та студенти часто обговорюють людей зі свого медійного поля й це заважало українці розуміти контекст. Однак поступово ситуація змінювалася.
Для того, щоб потрапити на курс Юлія складала тест на знання англійської мови та проходила особисте інтерв’ю, яке визначало релевантність цього навчання для неї.
Саме навчання відчинило для Юлії двері до працевлаштування, але насправді роботи в Керрі небагато. Здебільшого вакансії є у готелях чи ресторанах, оскільки регіон туристичний. У багатьох професіях новоприбулим доведеться підтверджувати свою кваліфікацію, як-от вчителям чи лікарям.
Читайте також: «Зняти українські прапори»: які маніпуляції і фейки про Україну поширювали на виборах у Чехії
Жити з ірландцями – цікавий культурний обмін
Через високі ціни на житло в Ірландії запровадили програму виплат за розміщення – Accommodation Recognition Payment (ARP), яка дозволяє місцевим жителям приймати в себе українських біженців та отримувати за це компенсацію від держави.
«З родиною, в якої я живу зараз, у нас чудові відносини. Ми разом ходимо в кіно, мене вчать керувати авто, бо, на жаль, я не мала водійського посвідчення в Україні. А в Ірландії це дуже важливо, тому що їхня сфера громадського транспорту дуже далека від української», – розповідає Юлія.
Вона додає, що часто розповідає ірландцями про перебіг подій в Україні, а вони натомість пояснюють їй особливості політичних процесів в Ірландії.
У Ірландії наразі проживають близько 85 тисяч українців, з яких дев'ять – саме в Керрі. Тому українська громада тут активна й часто проводить культурні заходи, як-от лекції чи покази фільмів. Зокрема жителі Керрі могли переглянути стрічку «Санаторій» ірландського режисера Гара О'Рурка про санаторій «Куяльник» на околицях Одеси, який представлятиме Ірландію на цьогорічному «Оскарі». Також у Керрі проходив показ ірландського мультфільму, для якого спеціально створили українську озвучку.
У вересні 2025 року українці в Керрі започаткували нову традицію – щомісяця 24 числа виходити на мирні акції, щоб нагадувати про війну Росії проти України. Як зазначає Юлія, у Керрі багато демонстрацій проводять з палестинськими прапорами й увага до України знижується, тому українська громада вирішила активніше нагадувати про себе й вже планує наступну акцію у жовтні.
Про це йтиметься й у наступних епізодах подкасту «Нові резиденти», яких у поточному сезоні вийде ще три. Надалі Юлія Рябова планує нові проєкти, аби продовжувати тримати Україну у фокусі ірландців.
Читайте також: «Будуємо мости»: як Швеція допомагає зміцнювати українську медицину
***
Створено за підтримки урядів Норвегії та Швеції в межах Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання.
