Волонтерство з-за кордону, або Як працюють в групі «Хюррем султан»

Повномасштабна війна росії дуже згуртувала українців і українок. І не лише всередині країни, а й тих, котрі раніше проживали чи вимушено виїхали за кордон.

Одна з них – героїня нашої розповіді Ася Волиняночка, відома багатьом як активістка Євромайдану і єдина жінка-десятниця у «Першій Волинській сотні». Нині ж вона потужно волонтерить у Туреччині.

Ольга Доган – справжнє ім’я володимирчанки Асі. Ольга вийшла заміж за громадянина Туреччини Селямі Догана і відтоді проживає у Стамбулі. Але далеко від Батьківщини Ася, як і раніше, переймається усім, що відбувається в рідній країні, разом із друзями з української діаспори активно займається громадською роботою, пропагуючи Україну за кордоном.

Розпочала свою волонтерську діяльність ще до переїзду в Туреччину у 2014 році.

«Робила все те саме, що і кожен волонтер чи волонтерка – збирала речі, відправляла, їздила куди треба», ‒ згадує жінка.

Після 24 лютого відразу відновила діяльність. Спершу допомога була винятково у вигляді донатів для ЗСУ. Згодом з’явилося коло таких самих небайдужих жінок, які хочуть допомогти своїй країні. Так і сформувався потужний центр волонтерства у Туреччині.

«Як можна стояти осторонь, коли у країні війна? Виникла потреба збору для військових речей та амуніції, тому почала відразу діяти. Я зосередилася на цій справі і досі працюю у цьому напрямку», – ділиться волинянка.

Жінка розповідає, що у Туреччині є багато біженців, цим людям волонтерка також допомагала влаштуватися.

Організувала збір допомоги Ася із власних сил. Зараз це вже стало організацією, яку хлопці жартома називають «Хюррем султан груп».

«Нам сподобалося волонтерити, зараз спільно з дівчатами з Туреччини та України активно цим займаємося, більшість донатять, є ті, хто їздить зі мною на закупи », – розповідає волинянка.

Кожен тиждень волонтери роблять закупівлю і відправляють речі в Україну. Активно співпрацюють із Волинською організацією «Волинь SOS» та іншими українськими містами, деколи військові чи рідні звертаються напряму з проханням про допомогу.

Ольга каже, що є речі, які важко шукати. Наприклад, зимова форма, яка є не достатньо теплою, але турки вирішили цю ситуацію самі ж і почали шити тепліший одяг. Є речі дуже дорогі.

«Знайшли хороші неопренові носки, закупляли до тої пори, поки закінчився потрібний розмір, але нам не звикати до пошуків. Не завжди ми гонимося за ціною, найважливіше – якість», – ділиться жінка

Ольга каже, що найбільш запитуваними є ліки для військових. Буває, що їх дістати дуже важко, тому що деколи це рецептурні ліки, є доволі дорогі, або рідкісні.

«Наприклад, нещодавно шукала ліки цифлоксацатинової групи і це був справжній квест. Звичайно, знайшли, хоч це було дуже довго і непросто, і дорого. Робимо усе, що можемо», –зауважує волонтерка.

Ася розповідає, що з турками особливо не співпрацюють, бо у них своя позиція. Каже, що є такі, які допомагають, донатять, підтримують, але їх можна порахувати на пальцях.

«На жаль, у Туреччині дещо не таке ставлення до ситуації, як у Польщі, наприклад, чи у Європі загалом. У них політика така: Росія чинить погано, війна – погано, Путін – теж недобра людина, але Україну та Росію посварила Америка», – пояснює Ася.

Варто додати, що Ольга – мисткиня і зараз своєю творчістю також допомагає ЗСУ. Каже, що часу катастрофічно бракує.

«Приймаю замовлення на розпис одягу, роблю вироби на українські ярмарки. Зараз, думаю, кожен, хто щось вміє, – працює на донати».

Каже, що є речі дуже дорогі, а є такі, що важко відправляти в Україну, зокрема балістику. Про складність відправок розповідає організаторка роботи в туристичній фірмі «Tourlime» Юлія Аряєва, яка співпрацює з Асею як перевізниця. Каже, що власник компанії Дмитрюк Андрій сказав: «Асі допомагаємо у всьому»

Розповідає, що познайомилася із волонтеркою випадково, перебуваючи у Стамбулі.

«Коли розпочалися військові дії, то було дуже важко виїхати з країни. Ми почали співпрацювати з волонтерами «Волинь SOS», які допомагали нам виїжджати за кордон», – ділиться жінка.

Каже, що з Асею дуже приємно співпрацювати, тому що вона справжня патріотка і допомагає військовим у великих масштабах.

Юлія розповідає, що на митниці, потрібно заповнювати багато декларацій. Найпроблемніші речі – каски, взуття та дрони. Велику роль відіграє людський фактор, тобто на яку зміну ти потрапиш. Попри все не бувало такого, що домовитися не вдалося і речі поверталися в Україну, все доставляли до адресантів.

«Закон ми не порушували, не пропускали, бо просто не хотіли», – каже про умови на кордоні.

«Нам тут не важко, важко тим, хто воює за нас», – волонтерка-учасниця Хюррем султан груп

Анастасія Воєвідко ‒ волонтерка з Чернівецької області і допомагає «Хюррем султан груп» переправляти речі за кордон, а саме – забирає їх на митниці і відправляє на Волинь

 «На кордоні не легко забрати допомогу, там потрібно дуже багато паперів заповнити. Я повинна надати контакти тих, кому я це везу, пересвідчуються, що не забираю собі і це дуже правильно. Поки на кордоні не зв’яжуться з тою конкретною людиною, для кого везу, то не пропустять. Це добре, бо є ті, хто допомагає, і ті, хто заробляють на війні», − розповідає Анастасія.

Вона волонтерить ще з часів Майдану. Коли зустріла Асю, перебуваючи в Туреччині по бізнесових справах, то почала їй активно допомагати.

«Це була випадкова зустріч. Вона співпрацює із перевізниками, з якими їжджу я. Спочатку я її аж боялася, бо дуже сильна людина. Зговорилися. Пригадала, що бачила її на Майдані. Ася розказала, що є проблеми  із транспортуванням в Україну. Я відповіла,  що проблем немає, цим займатимуся особисто», − пригадує Анастасія.

Жінка каже, що у діяльності найгірше з фінансами, бо завжди є ті, хто потребує допомоги. Рада¸ що є частиною такого потужного волонтерського механізму і дуже вдячна Асі за все, що вона робить для Батьківщини.

«Найважче те, що буває, відправляти уже немає кому», − Ольга Алієва, волонтерка із Туреччини.

Ольга Алієва допомагає Асі в Туреччині організовувати волонтерську діяльність. Розповідає, що з початком повномасштабної війни почала допомагати військовим з України, хоч і живе в Туреччині.

«Коли почалася війна, то шукала, де і чим допомогти, не могла всидіти на місці», ‒ пригадує Ольга.

Наприкінці допомога вже стала більш організованою, закупляли одяг та амуніцію і систематично відправляли в Україну. Розповідає, що з Асею знайомі уже давно:

«Я не працюю на рівні з Асею, бо маю двоє дітей, але по можливості у вільний час допомагаю. Стараємося разом їздити на закупи. Пригадує, що важко було шукати перевізників, переговорили майже  усіма перш ніж заручитися підтримкою Ми, звісно, не фонд Притули, але в Туреччині ми такі єдині», ‒ ділиться волонтерка.

На запитання про реакцію місцевого населення відповідає – багато співчуття і допомоги не знайти, каже що тут ставлення до українців не таке як в Європі.

«Мені хочеться вірити, що ніхто не залишається осторонь біди в Україні», − Оксана Ертугрул про волонтерську діяльність.

Оксана Ертугрул живе у Туреччині і допомагає Асі у її діяльності. Каже, що долучилася до групи «Хюррем султан» після знайомства з Ольгою Довган у Центрі взаємодопомоги українцям в Туреччині.

«Допомагати почала із  24 лютого і відразу, ніби розривалася у декількох напрямках: допомога воїнам, біженцям, постраждалим сім’ям, мітинги у Туреччині,  це було доволі енергозатратно», ‒ згадує українка.

Зараз вона зосередилась саме на інформаційній складовій допомоги, поширює  потрібну інформацію а також (слідкувати – це йти слід-у-слід за кимось) стежить за наративами у турецькому суспільстві та висвітлює війну та її реалії.

Оксана розповідає, що з початку війни стала активною користувачкою твіттеру, оскільки ця платформа дуже популярна у Туреччині. Каже, що багато хто з жителів готовий допомогти ліками чи гуманітаркою, але не готовий долучатися до військової допомоги.

«Чим більший соціальний вплив, тим більша ймовірність залучитися допомогою», ‒ каже про свою роботу.

 «Я намагаюся доносити правду і ламати пропагандистські думки, створити опозицію, якої насправді дуже мало. Свою інформаційну кампанію спрямовую на турків, бо більшість українців і так свідомі. Розповідаю про історію, репресії, голодомор і що ми не братські народи. Роботи на інформаційному фронті дуже багато», - мовить Оксана Ертугрул

Отже, попри відстань, наші патріотки активно волонтерять і допомагають ЗСУ. Такі організації як Хюррем султан груп сприяють перемозі та гуртують заради спільної мети