Десантники Кіріла: українці в Європі потрапляють в тенета УПЦ МП
-
-
>
-
>
-
>
5306
Верховна Рада 19 жовтня проголосувала у першому читанні за можливу заборону релігійних організацій, повʼязаних із росією. Якщо законопроєкт ухвалять, він дозволить припинити діяльність УПЦ МП в Україні.
Це відповідь української держави на те, що Російська православна церква підтримала війну росії в Україну, а патріарх Кіріл вважає, що загибель російського солдата на цій війні дає йому змогу позбутися всіх гріхів. РПЦ бере участь у депортації українців з окупованих територій і збирає кошти на допомогу російським воякам, щоб убивати українців.
Тим часом українці, які тікають від війни з росією до країн Європи, ходять до московських церков у Цюриху, Дрездені чи Мадриді.
Район.Закордон віртуально познайомився зі священниками УПЦ МП, які поїхали до Європи по душі та серця українських біженців.
Ми використовуємо саме таку абревіатуру – УПЦ МП, бо релігієзнавча експертиза статуту про управління Української православної церкви, проведена відповідно до рішення РНБОУ, встановила, що УПЦ є структурним підрозділом Російської православної церкви, який має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб’єктності.
Церква під прикриттям
У Європі від УПЦ МП станом на серпень 2023 року офіційно перебували 42 священники в 15 країнах Європи для духовної опіки вірян. За даними самої УПЦ МП, станом на кінець 2022 року за кордоном уже працювало 32 парафії цієї церкви.
Більшість працювали саме при російських храмах. Після 24 лютого парафії відкривалися, але служби відбуваються в католицьких і протестантських церквах, а ще в церквах сербської та румунської православної церков. До речі, цей чинник УПЦ МП пропагує як доказ «непов’язаності» з РПЦ.
Але що ж всередині, що говорять та пропагують священники УПЦ МП за кордоном?
Для більшої частини духовенства УПЦ МП війна в Україні розпочалася 24 лютого 2022 року. Ті, хто ще вчора підтримував ідею «руського міра», сьогодні вже «за Україну і проти війни». Фото, відео, дописи на офіційних сайтах та в соцмережах свідчать, що більшість нині мовчить про підтримку війни чи позиції Кіріла, бо розуміє, що це неприйнятно для європейців.
Парафії УПЦ МП часто ініціюють допомогу біженцям у «партнерстві» з Російською православною церквою з кордоном РПЦ з (інколи її ще називають Російська закордонна церква). Це канонічна частина РПЦ, вони засуджують «гоніння» на цю церкву в Україні та діяльність «розкольників» з ПЦУ.
У середині 2000 років РПЦз «повернули в лоно» РПЦ задля просування «єднання руського миру». Наразі вона перебуває в підпорядкуванні Кирила на правах автономної самоврядної церкви.
Кого послали у Європу
Район.Закордон ідентифікував через соцмережі цілу армію священників УПЦ МП, які живуть, працюють і виконують так звану духовну місію у країнах Європи.
На здивування читачів, це і клірики РПЦ за кордоном (вони ж є українцями, до речі), а також добре освічені, зі знанням мов священники, які виїхали з України після 24 лютого. Більшість з них багатодітні, що дозволяло без проблем виїхати після запровадження воєнного стану. Часто вони мали не тільки богословську освіту, наприклад, фах юриста.
На чільному місці тем, про які пишуть сайти і соцмережі священників УПЦ МП за кордоном: «Ми не РПЦ, ми інша церква і ніякий не московський патріархат».
Читайте також: В Онуфрія і ще понад 20 священників УПЦ МП знайшли російські паспорти
А ще особисті сторінки та соцмережі парафій в Цюриху чи Женеві, Дрездені чи Генуї наповнені дописами про гоніння, вороже ставлення до ПЦУ (називають її «неканонічним утворенням»), поширеннями зі сторінок Шарія, Мураєва, Новинського, РПЦ. Більшість кліру УПЦ МП в Європі – дуже активні у соцмережах, де часто публікують маніпулятивні дописи, сіють недовіру не тільки до Православної церкви України, але й до українських державних інституцій.
Усе це читають і європейці, роблячи відповідні висновки.
Приміром, зазирнемо у соцмережі отця Євгена Петренка, який раніше був кліриком УПЦ МП в Ізюмі, а з вересня 2022 року живе у Тюрінгії. Юрист, батько трьох дітей.
З Тюрінгії він у соцмережах обурюється розміром застави для Павла Мерседеса (в миру – Лебедя) і порівнює її з тією, що суд дав патрульному в Дніпрі, який застрелив людину під час зупинки авто. Петренко також постить підсанкційного нардепа-«ексслугу» Олександра Дубінського, коли той пише про УПЦ МП, відео Анатолія Шарія, коментує слідчі дії СБУ у Лаврі в Києві.
Загалом позиції УПЦ МП у Німеччині дуже сильні. Двоє людей із середовища українського православ'я сказали мені, що в цю країну УПЦ МП надсилала чи призначала найкраще вишколених кліриків.
До прикладу: 30-річний Максим Бойчура (Лейпциг). Сам він з Рівненщини, учиться на теологічному факультеті, розмовна англійська, учить давньогрецьку, латину, має трьох дітей.
Закінчив Київську духовну академію УПЦ МП. Був кліриком кафедрального собору у Кропивницькому.
У Бельгію офіційно призначено з духовною місією чотирьох священників, де-факто трудяться п'ятеро. У Брюсселі, столиці багатьох міжнародних організацій, з 10 червня 2022 року діє парафія Всіх преподобних Києво-Печерських УПЦ МП.
Її настоятель – отець Димитрій Попеску, уродженець Буковини, який закінчив Київську духовну семінарію та академію УПЦ МП, звершував богослужіння для представників румунської громади Києва, був співробітником Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП. Його брат Миколай Попеску – клірик Чернівецько-Буковинської єпархії та співробітник Паломницького центру УПЦ МП.
Брати-священики разом дуже активні у своїй «місійній діяльності», виступають на європейських майданчиках, дають інтерв'ю, беруть участь у міжнародних заходах.
24 січня цього року отець Димитрій сповістив громаду про створення об'єднання із правозахисників, журналістів, небайдужих до захисту християнських цінностей мешканців Євросоюзу. Основний меседж – для відстоювання прав православних християн.
А ще він зустрівся з Патріархами Єрусалимським та Антіохійським, які перебувають під значним російським впливом.
28 березня обидва Попеску взяли участь у заходах 52 сесії Ради із прав людини ООН у Женеві. Йшлося про надання структурам ООН та спеціальним правозахисним організаціям свідчень та доказів про проблеми вірян та релігійних організацій УПЦ МП.
У липні Миколай Попеску супроводжував делегацію Всесвітньої ради церков, де під час зустрічі йшлося про «систематичні порушення прав віруючих та релігійних організацій УПЦ МП, а також про законодавчі ініціативи, спрямовані проти церкви».
Здавалося, б нехай зустрічаються, але Попеску і Ко формують відповідно думку у світі про Україну. Наприклад, Управління Верховного комісара ООН з прав людини декілька разів заявляло, що «обшуки правоохоронців у приміщеннях Української православної церкви московського патріархату можуть мати дискримінаційний характер», а 26 липня відбулося засідання Радбезу на цю тему.
9 серпня 2023 року брати Попеску отримали орден за заслуги перед Одеською єпархією від митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, у минулому – ідейного україноненависника.
І вашим, і нашим
Загалом типова позиція майже усіх священників УПЦ МП за кордоном – це засудження війни і навіть дій патріарха Кирила, але водночас підтримка дій керівництва УПЦ МП.
Один з них, Петро Чопик, опинився у бельгійському Спа після того, як його громада у Бучанському районі перейшла до ПЦУ. Отець Петро заявив, звісно, про захоплення храму та порушення прав вірян.
Прикметна позиція й Вадима Паєвського, настоятеля парафії в Антверпені. Його брат служить в ЗСУ. Отець Вадим все розуміє, відкрито говорить про агресію РФ, але все ще «в очікуванні», оскільки, як він каже, «діди хрещені в цій церкві, і він так само звідси нікуди не піде».
Одні священники у контакті з УПЦ МП та заявляють про утиски, а інші тихо перечікують.
Наголосимо, що країни ЄС, до яких прибувають священники УПЦ МП не розуміються у внутрішній українській релігійній ситуації, тому приймають усіх українців однаково, підтримуючи на всіх рівнях. У Європі громаду УПЦ МП підтримують як спільноту українців, так само як і всіх інших українців, які виїхали до ЄС у зв'язку з військовими діями і є під тимчасовим захистом ЄС.
А інколи така позиція і в офіційних українських осіб. Візьмімо Швейцарію. Сюди прибуло (принаймні за відкритими даними) троє священників УПЦ МП. Діяльність одного з них викликала скандал влітку цього року.
Запротестувала українська громадськість міста Тун. На афіші відзначення Дня Незалежності за участю посла Ірини Венедиктової було зазначено й про участь священника УПЦ МП отця Олега Мельничука.
Той раніше був настоятелем храму УПЦ МП в Києві, а ще раніше – уповноваженим президента Януковича з прав дитини. Українці в Туні звинуватили Венедиктову у потуранні російській церкві в Швейцарії. Утім, офіційний захід не скасували.
Читайте також: Чому «УПЦ та що не МП» так боїться закону про перейменування
Сховати контакти з РПЦ за кордоном
Доки в Україні керівництво та духовенство УПЦ МП запевняють всіх українців про розрив з РПЦ на всіх рівнях, у Європі вони з РПЦ братаються і разом співслужать. Часто російські «брати» не мовчать, а видають їх, публікуючи всю інформацію на своїх сайтах.
Міф про те, що УПЦ МП «самостійницька» і не залежить від РПЦ за кордоном, часто розвінчують в соцмережах самі клірики цих церков. Типова ситуація: після 24 лютого 2022 року значна частина священників УПЦ МП в Європі одночасно служать для РПЦ.
Отець Іоанн Сухоняк, служить в сербському храмі в Гамбурзі з 2016 року для української громади. Раніше він був заступником голови Синодального відділу з соціально-гуманітарних питань УПЦ МП.
Але до квітня 2022 року Іоанн був ще й кліриком РПЦ в Гамбурзі. Так принаймні вказано на офіційному сайті РПЦ за кордоном.
Священники УПЦ МП в Італії також не цураються контактів з РПЦ. Ієрей Іоанн Малиш, випускник Київської духовної академії, крім того, що очолює українську православної парафії в регіоні Тоскана, є чинним кліриком РПЦ за кордоном в Генуї.
У мережі є спільні фото Малиша з кліриками парафії РПЦ. У липні його возвів у сан протоієрея єпископ Боярський Веніамін, керуючий закордонними парафіями УПЦ МП.
При цьому він співслужив із місцевими священниками з РПЦ.
А ось Іспанія. У червні цього року у Валенсії відслужив першу літургію для українських вірян УПЦ МП отець Левченюк. Але з відкритих джерел бачимо, що він з 2020 року був серед кліру РПЦ МП в інших містах Іспанії та Португалії.
Іншим доказом співпраці УПЦ МП з РПЦ стали покази документального фільму «Де ти, Адаме?». Це україно-грецький проєкт, його співавтор і продюсер – Олександр Плиска, протодиякон Свято-Троїцького Іонинського чоловічого монастиря УПЦ МП у Києві.
У січні 2022 року фільм показали в храмі РПЦ у Гамбурзі, а у Відні його привезли до Російського культурного інституту, який підпорядковується уряду «ерефії». Одним із завдань цього культурного центру є просування російської мови та культури в інших країнах.
А що ж ПЦУ?
Звісно, після такої картинки про справжній десант священників УПЦ Московського патріархату до Європи, є сенс запитати, а чи є альтернатива в українців за кордоном відшукати батюшку з ПЦУ.
Фактично мільйони православних українців залишилися за кордоном без опіки ПЦУ і підсилюють Московський патріархат. Нонсенс – вони утекли від розв'язаної росією війни та потрапили у теплі обійми церков, які прямо чи дотично пов'язані з церквою, що є опорою режиму кремлівського коротуна.
Православна церква України мало чим може зарадити у цій ситуації. Згідно з Томосом про автокефалію, ПЦУ не має права засновувати парафії на «канонічній території» Вселенського патріархату — а це майже вся Західна Європа.
Про те, що мільйони православних українців залишилися за кордоном без опіки ПЦУ, нещодавно написала журналістка Катерина Щоткіна у матеріалі для ZN.UA. Вона вважає, що відтоді, як ПЦУ отримала Томос про автокефалію, то умовно «не помічає» діаспору. За словами авторки, українці, які перебувають у Європі, у приватних розмовах повідомляли, що на прохання надіслати священника на парафію отримували від Київської митрополії ПЦУ відповідь: «Читайте Томос».
Служити на європейській парафії український священник може лише в разі, якщо офіційно перейде з підпорядкування єпископу ПЦУ в підпорядкування комусь з місцевих єпископів Вселенського патріархату в Європі. Натомість європейські єпископи Вселенського патріархату, часто сприймають капеланів, яких відряджає ПЦУ до Європи, як конкурентів.
І це вже суспільна проблема. ПЦУ могла б стати одним зі способів утримати біженців в українському контексті, тримати зв’язок з батьківщиною. Але в Православної церкви України в Європі для цього бракує пастирських потужностей.
«Дзеркало тижня» повідомляло, що офіційні дозволи на виїзд за кордон отримали 749 представників ПЦУ та 347 представників УПЦ МП. Справжнє число більше, бо серед священників є літні люди та багатодітні батьки. Але священників ПЦУ на капеланській місії для біженців не побільшало – переважно через фінансове питання. При цьому запит на справжню українську церкву за кордоном великий.
Що ж до УПЦ МП, то чимало експертів пишуть: вона отримала змогу «перечекати бурю» в Європі — якомога далі від української влади та російських ракет. Тому хоч би що трапилося зі структурою УПЦ МП в Україні — аж до законодавчої заборони її діяльності, — вона однаково має шанс згодом повернутися до нашої країни. Разом зі своїми вірянами — біженцями, яких вона наразі підтримує, і які, якщо повернуться, підуть до неї в Україні.
