Зрозуміла помилка НАТО

Якщо перекладати генсека НАТО Єнса Столтенберга з дипломатичної на нормальну мову, то результат саміту у Вільнюсі для України – це баланс всередині Альянсу. Для нас буде окремий орган, скасують План дій щодо членства, створять нову програму дій і реформ та контролюватимуть її виконання.

Приємний бонус поза треком переговорів по вступу – нові постачання зброї і спільна декларація про довготривалу підтримку України – так звані «гарантії безпеки».

Президент Зеленський заявив про «абсолютно нові безпекові можливості» і про те, що «українська делегація вертається додому з значною безпековою перемогою».

Щодо вступу в НАТО, то комюніке саміту передбачає три головні елементи:

• Нова багаторічна програма підтримки України та її збройних сил, націлена на перебудову армії під стандарти НАТО.
•  Утворення Ради Україна-НАТО – своєрідного форуму для консультацій та ухвалення рішень.
•  Констатація того, що Україна обов’язково стане членом НАТО, минаючи стадію ПДЧ (партнерство для членства).

У комюніке немає прямого запрошення України стати членом НАТО вже зараз. Констатується, що вступ відбудеться за згоди всіх союзників за виконання певних умов.

Політична частина нашого шляху до НАТО – це плюс порівняно з ПДЧ і водночас ризик. Вона може розтягнутися на кілька років, яких в України немає, і залежить не тільки від нашої успішності, а й від геополітики.

Така позиція хибна і нас потрібно було б якщо не прийняти, то запросити у НАТО вже на цьому саміті.

Розумію причини такого рішення.

Свідки святості Офісу президента почали писати про зраду з боку НАТО задовго до Вільнюсу. При цьому часто згадувалася Угорщина: як можна таку країну терпіти в Альянсі, а нас не пускати?!

Власне, коли США кажуть, що військові отримуватимуть підтримку, а політична влада України та державні інституції потребують реформ, то це означає тільки одну тезу: кому з демократичних країн потрібна у НАТО ще одна Угорщина?

Результат саміту не той, якого б нам хотілося, але результат дозволяє нам працювати над рухом вперед, а не ходити по колу.

Помилка у формулі

Формула, обрана НАТО, є помилковою: спочатку закінчення війни, а тоді вступ до НАТО.

Вона каже путіну, що продовження війни (різної інтенсивності) зберігатиме Україну поза НАТО. Така формула заохочує росію до терору. Її можуть використати й для євроінтеграції України. В Брюсселі у той самий спосіб, можливо не прямо, але можуть сказати, що членство в ЄС в умовах війни стане проблемою для України.

До того ж ще ніхто не виробив критеріїв терміну «завершення війни»: ані українське суспільство, ані влада, ані країни НАТО.

Напередодні саміту у більшості членів НАТО не було розуміння, чому Україні вже зараз потрібно бути в Альянсі. Після Вільнюсу скидається на те, що НАТО залишається предметом торгу з рф. Між рядками читається, що Україна потенційно може пожертвувати членством НАТО заради якогось (ефемерного) компромісу з росією.

НАТО і, зокрема США, мали розгублену фізію напередодні і у дні саміту.  Нам не показали навіть дорожньої карти, а Столтенберг на пресконференції декілька разів уникнув відповіді на запитання «які умови слід виконати, щоб Україна стала членом НАТО?»

Конкретики не було і у день проведення Ради Україна-НАТО і в задокументованих гарантіях безпеки.

Буде якась «програма реформ», щось про цивільний контроль над Міноборони та силовиками, але конкретики ми ще не дізнались.

Тепер не буде ПДЧ, але буде «річна національна програма». Її будуть регулярно оцінювати міністри закордонних справ членів альянсу. Вона передбачає так звані «регіональні періоди», отже, ця пісня тривалістю понад рік.

Щит для наступної війни

Утім, ніякого розчарування: треба не психувати, а поволі знімати побоювання США і лідерів НАТО, бо вікно можливостей не закрилося. Ну, й ніхто нам не обіцяв, що вже у Вільнюсі ми отримаємо запрошення. Завищені очікування не повинні збити той 90% підтримки вступу України до НАТО, який зафіксувало останнє опитування КМІС.

Глобально усе для нас вирішується на фронті. Мусимо відійти від інфантильного сподівання «НАТО прийде – росію прожене», перемкнутися на армію і фронт.

Своє домашнє завдання отримало й НАТО та дипломати. Їм потрібно шукати нестандартні рішення в майбутньому. Наприклад, про поширення гарантій безпеки НАТО не на всю територію України, а на територію контрольовану урядом.

Однаково все вирішиться на полі бою, а вступ до НАТО стане хіба запобіганням наступній війні, яка може розпочатись після завершення теперішньої, тобто НАТО – це щит для України проти наступних війн.

І це зовсім не Бухарест, який був дорогою в нікуди. Вільнюс прямо веде до членства України у Вашингтоні у 2024 році. Там Джо Байден цілком ймовірно розраховує йти на вибори з прапором перемоги України, поразки рф та розширення НАТО.

Через рік виявиться, що Вільнюс був вкрай успішним для України, на якому увесь світ НАТО крутився навколо України, а президент Зеленський передавав йому «привіти» ще з літака дорогою до Вільнюса.

На більше лідерства і солідарності цей Захід вже у цю мить не здатен. Вільнюс – не Бухарест, він не став проривом і не став провалом. Таким його й запам’ятають.

Нагадаємо, 74 саміт НАТО стартував у столиці Литви вдень 11 липня з церемонії офіційного відкриття, після якої почалося засідання глав країн та урядів Альянсу.

У перший день саміту у Вільнюс приїхав президент Зеленський. Він не був присутнім офіційних заходах саміту, але виступив із промовою на концерті в центрі Вільнюсу, а також зустрівся із генсеком НАТО під час вечері лідерів Альянсу.