«Є підозри, що Росія використовувала камери тортур і крематорії», – іспанські ЗМІ – про війну в Україні

З початком повномасштабного вторгнення Україна опинилася на перших шпальтах провідних світових ЗМІ. Зокрема, іспанське видання «EL MUNDO» опублікувало на своїх сторінках інтерв'ю щодо інформації про масові поховання на деокупованих територіях.

Журналісти видання Район.Закордон зібрали всю актуальну інформацію, щодо публікацій в закордонних медіа станом на 6 листопада.

Головні теми видань: 

• Голова Наукової ради Міжнародного кримінального суду Дуарте Нуну Вієйра: «Є підозри, що росія використовувала камери тортур і крематорії».

• Український контрнаступ масовано підтримували так звані добровольчі батальйони, один із яких очолює почесний консул Австрії у Харкові.

• Американські ветерани допоможуть європейським союзникам – але лише до певної межі.

• Небезпечний союз москви та тегерану.

• Демонстрації в Італії. «Нас більше ста тисяч». Величезний архіпелаг світських, католицьких та профспілкових об'єднань закликає до припинення вогню в Україні та дипломатичного шляху припинення війни.

• Канцлер Шольц обіцяє меншу залежність від Китаю.

• До Німеччини знову прибуває все більше біженців. Багато районів перевантажені.

• У звільнених містах України прихід зими призводить до значної потреби в паливі, адже російські обстріли залишили їх без світла, опалення та води.

• росіяни наказали своїм військовим у Бучі на Київщині: «ВБИТИ ВСІХ». Нова інформація про план путіна в Бучі – нікого не пожаліє.

• іран признав постачання безпілотників до росії.

• WP – Київ попросили засвідчити, що він відкритий для переговорів.

• Як такі тирани, як путін, зривають зусилля з боротьби зі зміною клімату.

Іспанія. Видання «EL MUNDO»: Дуарте Нуну Вієйра: «Є підозри, що Росія використовувала камери тортур і крематорії»

Як голова Наукової ради Міжнародного кримінального суду, цей португальський судовий експерт був у тисячі ганебних справ, намагався змусити вбитих «заговорити», щоб убивці постали перед судом.

У Мексиці за останні 20 років зникло 80 тисяч людей, Колумбія накопичує жертви після років війни та партизанської війни, Азія та Африка страждають від забутих конфліктів... Де саме ви підозрюєте злочини проти людства?

«Я був представником сімей у комісії зниклих безвісти в Мексиці. Те, що сталося там – ганьба не лише через насильство, а й через торгівлю органами. Ми все ще не віддалилися від 20 століття, в другій половині якого панувала диктатура. 

В Європі ще є недосліджена ситуація. У Косово – понад 12 тисяч тіл, які підлягають ідентифікації. Проблема в тому, що є села, де всі жителі загинули, тому останки ДНК не має з ким звірити. 

Схожа ситуація – у Боснії. На кордонах США знаходяться тисячі тіл мігрантів, які ще не ідентифіковані. Середземне море є своєрідним кладовищем. Це води Італії, Греції, Франції... 

В Індії, Пакистані, Іраці, Афганістані, Сирії теж є подібні випадки... Товариство Червоного Хреста має підрозділ судово-медичної експертизи і працює в понад 40 країнах світу на п'яти континентах».

Іспанія. Видання «EL MUNDO»

У презентації, якою ви поділилися з іншими експертами-криміналістами на конгресі юридичної медицини, що відбувся в Мурсії в жовтні, військовий репортер TVE Оскар Міхалло сказав їм: «Вам буде багато роботи в Україні». ЗМІ, зокрема спецпредставники EL MUNDO, та українська влада знайшли масові поховання в Бучі, Бородянці, Лимані, Ізюмі чи Маріуполі. Що ви про це знаєте?

«Ми знаємо, що є масові могили, але їх кількість і масштаби стануть відомими лише після закінчення війни. Приховані поховання з найгіршими випадками також виявлять. Так було завжди. Збір доказів зараз є фундаментальним. Перевірять чи були боєприпаси та ракети призначені на падіння в цивільних районах... Більше немає жодних сумнівів. Генеральний прокурор сказав, що є докази військових злочинів».

Тому що закони війни були порушені...

«На війні є правила. Зокрема, заборонено вбивати мирних жителів. У нас є фотографії страченого цивільного населення: люди на сходах чи просто виходять з дому... Також є докази використання заборонених міжнародним правом боєприпасів, наприклад, снарядів, які розриваються від дотику до тіла. Людей страчували зі зв'язаними руками. Це не вигадка, як каже росія. Ми бачили це в багатьох місцях: Косово, Боснія, Малі»...

Читайте також: Ситуація щодо російського вторгнення в Україну 7 листопада

Чи можна сказати, що в Україні ведуть війну без правил?

«Це війна, яка порушує багато правил війни. Проблема полягає в тому, що використовуються найманці або непідготовлені бійці. Учасники бойових дій (комбатани – прим. С.Ч) повинні знати міжнародні закони, вони повинні бути проінформовані в кого можна стріляти, а в кого – ні, що можна робити, а що – ні. 

Не можна вбити більше противників, ніж це необхідно для досягнення мети. Якщо потрібно стратити 100 солдатів для певної операції, не можна знищити тисячу. Ми знали це з 1948 році, засвоїли це з усіма зловживаннями на Другій світовій війні. Сумно те, що через 74 роки люди продовжують не поважати встановлені правила».

Який саме випадок здивував вас найбільше?

«Першим в Україні за військовий злочин судили 22-річного військового. Його покарали довічним ув’язненням за вбивство мирного жителя, який їхав на велосипеді. Це військовий злочин. Це вища міра покарання. Я б цього не робив. Тому що він розкаявся, не проходив навчання, просто виконував накази. Він не може стріляти, якщо наказ є порушенням міжнародного права. Але якщо ви застосовуєте максимальне покарання до того, хто не був навчений, розкаявся і просить вибачення, то яке покарання ви збираєтеся застосувати до того, хто не шкодує, чи знає, що він робить, і ні від кого не отримує наказів? Україна обрала імідж жорсткості. Проблема в тому, що ми також маємо багато доказів військових злочинів, скоєних українськими силами».

Я збирався запитати вас про це...

«Звичайно є. Військові – люди. Війна заходить у твою голову, ти думаєш, що ти король світу і що в твоїх руках контроль над життям людей. І тоді такі ситуації виникають. Заради незалежності та неупередженості Україна має відкрити судові процеси у справах, за якими має докази українських військових злочинів, бо це значно зміцнить позиції цієї країни перед світом. Першими мають судити злочини інших, тоді – свої власні».

Ми бачили трупи з простреленою шиєю, зі зв’язаними за спиною руками, зі слідами тортур...

«Це військові злочини».

А геноцид?

«Ні. Геноцид вимагає навмисного наміру, свідомого бажання знищити населення. Це траплялося кілька разів. У Руанді – так. Але не в Україні. Ми дуже далекі від цього. Вислів Байдена був дуже неточним». 

В Україні підрахували понад 21 тисячу можливих військових злочинів. Це ймовірне число? 

«Це цифра, яка мене не дивує. Але коли ми говоримо про військові злочини, ми говоримо не лише про смерті. Ми говоримо про живих. Зґвалтування є військовим злочином, який вчинили солдати.Адже вони зобов’язані поважати цивільне населення. Є військові злочини на живих людях.

Що ви скажете про сексуальне насильство, аспекти який зазвичай ігнорують під час збройних конфліктів?

«Сексуальне насильство – військова ганьба. Свідченням є понад 100 збройних, релігійних і політичних конфліктів у світі. Це форма насильства. І коли одна форма насильства зростає, всі інші теж посилюються. В Україні це також відбувається. Є групи, які займаються лише розслідуванням сексуальних насильств».

А чому про це не говорять?

«Тому що є етичний принцип. Одна справа – показувати не ідентифіковані трупи, щоб не постраждали рідні. Інша — викрити жертв, які страждають, і ще більше завдати їм болю.

Чи є російські катівні?

«Є райони, де вони катували інших, але я не хочу про це говорити, тому що це розслідування. Але підозри про зони тортур, звичайно, є. Як і підозри, що тіла утилізують. Хоча це ще непідтверджені повідомлення, ми маємо фотографії крематорійних вантажівок, які зовні виглядають як звичайні машини, але всередині в них є піч саме для знищення доказів найпроблемніших випадків».

Читайте також: «Війна в Україні ще раз показує, чому необхідно скасувати систему вето в ООН». Що пишуть світові ЗМІ про Україну

Де ви знаходите тіла?

«У ямах, кущах, канавах, дорогах... Основне місце – ями, нажаль це чудовий елемент навчання. Робота на майбутнє».

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини каже, що серед ексгумованих тіл в Ізюмі були солдати зі зв’язаними руками, а також сім’ї, включно з дітьми. Ви вже десь це бачили?

«Так, бувають дуже проблемні ситуації. Але це – не нове. Те, що ми бачимо в Україні, – це повторення всіх збройних конфліктів. Ми не бачимо нічого такого, чого не бачили 30 років тому на Балканах. Війни – це завжди повторювані звірства. Торік, я був у Лівії. Чоловік почав обробляти сад, який мав у Тархуні, і там знайшов понад 100 тіл. Цілі родини: батько, мати, діти, діди й бабусі... всіх разом катували і вбивали».

Ви були в Україні після повномасштабного вторгнення?

Так.

Що найбільше привернуло вашу увагу?

Відновлюваність міст. Ви приїжджаєте в місто, яке два місяці тому було окуповане та в стані війни, і хоча будівлі зруйновані, діти –на вулицях, а люди – в кафе. Життя нормується. Я вражений цією здатністю до відновлення.

Є юристи, які кажуть, що дії володимира путіна є злочином агресії і що потрібен спеціальний міжнародний трибунал типу Нюрнберга. Ви за?

Я лікар, а не юрист, і ніколи не втручаюся в юридичні суперечки, хоча маю свою думку. Міжнародне право є складним і вимагає багато переговорів. Те, що ми маємо сьогодні, якби воно добре працювало, дозволило б нам багато вирішити. Але є недоліки. Міжнародний кримінальний суд не може судити, якщо обвинувачений не присутній.

Сумніваюся, що коли-небудь вдасться притягнути путіна до Міжнародного кримінального суду. Ось чому суд інколи критикують і кажуть, що карають лише відповідальних із найбідніших і найменш впливових країн, а відповідальні з великих держав ніколи не постануть перед судом за злочини, у яких їх звинувачують. Я не встановлюю правила. Вони встановлені юристами, безумовно, з кращими знаннями, ніж у простого лікаря.

Читайте також: Реакція світу на війну росії проти України 7 листопада

Чи відшкодують та встановлять справедливість для жертв війни в Україні?

Ні, повного відновлення страждань не буде. Але якщо люди хоча б побачать, що є наслідки – суди, а безкарності не буде, то це вже велика допомога. Але людей більше хвилюватимуть не гроші, а поверння тіла сина, батька чи бабусі.

Чи відчуваєте тиск і погрози в контексті компрометуючих розслідувань?

Ні, я брав участь у розслідуванні вбивства Хашоггі та робив експертні звіти щодо Джуліана Ассанжа, щоб запобігти його екстрадиції до США, але мені здається, що безуспішно... Тиск? Не можу сказати, що його застосовували до мене. Я завжди почувався незалежним. Звісно, ​​іноді мені забороняють давати інтерв’ю чи не говорити про те чи інше, але без тиску. Мене ніколи не просили змінити звіт. І крім того, я б не тільки не погодився, але і доповів би про це.